Мирослав Чиж із бджолами їсть, працює і навіть спить!
Диво-вулик має ківерчанин Мирослав Чиж. Він зроблений зі скла. І стоїть не в саду, в лісі чи на полі, а просто в хаті господаря. Місце для бджілок пасічник відвів найпочесніше – у своїй… спальні! Щоб під час відпочинку насолоджуватися і дзижчанням комашок, і благовонними ароматами квітів і трав, нектар з яких ті приносять. Просто під вухом у хазяїв мед роблять 30 тисяч крилатих трудівниць!
Довбанку змайстрував сам зі столітньої верби
Мирослав Васильович – майстер з ремонту та обслуговування вагових приладів Львівської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт. Робота відповідальна й «роз’їзна». Але втому після важкого дня як рукою знімає, коли підходить до бджіл. Умить тіло наливається бадьорістю та позитивною енергетикою.
Пасічництвом чоловік зацікавився 35 літ тому. Все почалося з двох вуликів, подарованих товаришем. Рої довелося ловити самому. Але бджоли за літо гарно «прижилися» й дали перший мед. Його, правда, господар тоді не качав: залишив трудівницям на зиму. Сьогодні на обійсті Мирослава Чижа стоїть чотири десятки вуликів. Вони рядочком вишикувалися у національних «строях» – жовто-блакитних кольорах – у невеличкому садочку. Окремо красуються вулики унікальні – вулик-колода та вулик-довбанка. Перший, із чепурним дашком, господар привіз з Маневицького району. А ось другий виготовив сам із дуплавої сторічної верби. Мирослав Васильович зізнається, що в ньому комашки краще розмножуються й мають веселу, працьовитішу вдачу. Та й мед дають найсмачніший.
Однак найособливіший вулик захований від стороннього ока. Він стоїть у спальні господарів.
Подібним винаходом за Союзу зацікавилися партійні боси
– Зараз пішла мода на лежанки з бджолами. Але поки руки не дійшли до того. А от вулика вдома поставити захотілося. Згадав, як колись в одному журналі побачив фото: чоловік зробив собі маленького вулика «за склом», поставив його надворі й спостерігав за бджолами. Це було за Союзу. Після цього приїхали партійні боси і за великі гроші забрали те диво й поставили в себе в кабінеті. Так відпочивали, заспокоювалися. У мене виникла ідея зробити щось подібне. Але поставити не надворі, а вдома.
Чоловік низ і верх зробив з ясена, боки «засклив». Вийшов вулик-акваріум. Усередину поселив одну бджолосім’ю. А це – 30 тисяч комашок.
– Чи комфортно бджолам у таких незвичних умовах? – випитую у пасічника.
– А чого ж ні? Бджоли майже цілий рік підтримують постійну температуру у вулику – 36 градусів тепла. Тому не перегріваються й не переохолоджуються. Правда, вдень ховаю їх під шторками, щоб не сердилися, – зізнається.
– А вашій дружині як з бджолами жити? – цікавлюся.
– Вона давно звикла. А як добре в нашій спальні спиться! Я у вулику зробив спеціальні дірочки, щоб з бджолиного житла надходило цілюще повітря. Аби комашки через них не вилітали, закрив зсередини сіточкою. Спимо, наче в лузі чи лісі: пахне медом, прополісом, квітами й травами. Який би втомлений не був, а навіть за кілька годин сну прокидаєшся повним сили, бадьорим, відпочилим.
А як цікаво поспостерігати за бджілками крізь скло! Видно, як вони носять нектар, відкладають його у стільники, запечатують зрілий мед кришечками з воску… Це ціла таїна, яка відкривається просто перед очима.
Генетично модифікований соняшник нектару не має
Про бджіл Мирослав Васильович може розповідати вічно. Він має гори спеціалізованої літератури, з якої вичитує новинки бджільництва. Здавалося б, за 35 літ, відколи тримає пасіку, вже знає про комашки все. Ба ні, щоразу дізнається щось нове. Скажімо, що генетично модифіковані рослини не дають нектару. Якщо вивезти пасіку до такого поля, залишишся без меду.
– А як розпізнати рослину – натуральна вона чи ні? – питаю.
– Генно-модифікований соняшник не повертає голівку за сонцем, – пояснює. – Як пасічник бачить таке поле, де кошики дивляться у різні боки, має його оминати десятою дорогою.
Мед у Мирослава Чижа не просто смачний, а ще й дуже якісний, корисний. Недарма до нього по продукцію приїздять люди навіть здалеку. Знають: такого на ринку не купиш. Сам він споживає не тільки мед, а й прополіс і пергу, а з личинок трутнів робить… смаженю (готує на олії з цибулькою). Хрумає делікатесом уся сім’я!
– Завдяки бджолам я майже не хворію, а коли грипував – узагалі не пам’ятаю, – запевняє пасічник.
Наталія КРАВЧУК, Волинська область
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!