Хоча доїхати до села Гута Ратнівського району надзвичайно важко по розбитих дорогах, сюди часто торують шлях люди з переломами, вивихами, болями у спині. Адже тут живе знаний костоправ – Михайло Михайлович Луцик.
Слава про Михайла Михайловича гримить в окрузі уже понад чверть століття. Величезний «спадок» пацієнтів йому дістався від уже покійного батька – Михайла Сергійовича Луцика. Позаочі місцеві його Горбачовим називали, бо був тезкою першого і останнього президента Союзу. Вправляти кістки і переломи чоловік почав ще на війні, в окопах. Справу продовжив і у мирний час – не міг відмовляти людям.
– Батько, може, щось від баби перейняв. Та повитухою була, шлунки людям «піднімала», – розповідає про свій родовід Михайло Луцик. – Я змалку бачив, як він «працював» – то щось придержати треба, то десь підтягнути. Сам вчитися не хотів, говорив, що ніколи цим не займатимусь. Батько тільки всміхався. І так сталося, що першим, кого довелося складати, був мій син. Тоді малому було десь років два. Він впав з велосипеда і поламав ключицю. Батька вдома не було, у лікарню відвезти не міг, бо машина була несправна. Довелося самому мотати. Тато потім подивився і сказав, що все зробив правильно. І відтоді то одна сусідка прийде, то інша, передають з уст в уста… Нерідко й серед ночі у двері стукають. А що маю робити? Люди з бідою їдуть…
Біля будинку Михайла Михайловича завжди людно. Восени і навесні йдуть, щоб диски вправляти, а зимою більше з переломами. У допомозі нікому не відмовляє, хіба за дуже складні випадки не береться.
– Я в принципі завжди людям кажу: «Ідіть у лікарню». Можу поправити «свіжий» перелом. Коли ж кості зрослися – ніколи не ламаю і наново не складаю. Таке можливе тільки у медичному закладі. Бо хіба я знаю, яке у людини здоров’я, чи не хворе серце?
Найскладніший перелом, який довелося бачити Михайлу Михайловичу – у його племінника. Їхав мотоциклом, стукнувся, отримав відкритий перелом.
– Привезли хлопця, а у нього наверх дві кістки стирчать. Я дуже ретельно руки помив, що зміг замотав – і відправив у лікарню.
Ми розмовляємо, а нас уважно слухає жіночка зі Старої Вижівки Галина. Вона їхала велосипедом і впала. У лікарні сказали, що треба ставити шпиці.
– Гарантій ніяких не дали, що ті шпиці приживуться, бо у мене цукровий діабет. Ото вийшла з лікарні і плачу. Трапилася людина, яка порадила сюди, у ратнівську Гуту, приїхати, бо тут чоловік живе, що допомогти може.
Поки говорили з Галиною, ще одна машина зупинилася: виходить чоловік з перев’язаною рукою і простягає народному лікареві знімок. Той уважно дивиться і резюмує: «Я ж казав, що зламана ключиця». Тільки дивуватися залишається, бо Михайло Михайлович за професією водій. Десятки років за кермом, усі мислимі категорії має.
Сам же він нічого особливого у своєму вмінні «читати» рентгенівські знімки та складати кістки не вбачає.
– От якось приїхали до мене з Жабінки (це Білорусія) жінка з чоловіком. У нього була ключиця зламана. Кажу: «Чим можу допомогти, коли та ключиця уже зрослася?» «Не может быть, – відповідає чоловік, – прошло только четыре дня». А ще їх завстидав, що не гарно дорослим людям обманювати. Аж тут жінка видає: «Говорила, не надо было той мазью мазать, что бабка дала». Почав допитуватися. У їхньому селі баба жила років 80. Прийшли до неї, а вона посадила, пензликом ключицю помазала, замотала і додому відправила. Перелом за кілька днів зрісся. Дуже мене це зацікавило. Виявляється, ще дід тої бабки мазь варив. Мені навіть довелося її в руках тримати. Але рецепт вона не розповіла. Як її робити – не знаю.
Відтоді Михайло Луцик почав книги про лікарські трави читати. Цікаво йому стало, яка рослинка від якої хвороби може допомогти.
Наталка СЛЮСАР, Волинська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
ОКСАНА
Царство Небесне Михайлу Сергійовичу, завдяки його таланту і вмінню в мене зрісся зміщений складний перелом руки, вже минуло майже 20 років, а я не відчуваю біль на переміну погоди. І почала тримати цією рукою після його виправлення на другий день, а першу ніч вже могла спати