1 січня Надія Оніщенко зустрічає своє 92-ліття
Ось-ось на поріг ступить новий рік. А з ним прийде до вас і новий номер «Вісника+К». Нам приємно, що з нетерпінням його чекає одна з найстарших читачок Волині мешканка села Криничне Маневицького району Надія Оніщенко. 1 січня вона зустріне своє 92-річчя. Уже майже двадцять літ бабуся разом з нами дізнається новини, співпереживає героям публікацій та вражається життєвими перипетіями, що випадають на долі простих людей, про яких пишемо. А з виходом журналу «Люди і долі» давно стала і його палкою прихильницею. І на 2018-й рік з пенсії обидва наші видання передплатила!
За розтрату, у якій не винна, вислали на Далекий Схід
Доля з дитинства не дуже жаліла бабу Надю, бо вже у шість рочків зосталася сиротою.
– Мати померла, нас покинула п’ятеро, – згадує жінка. – Найменшій сестрі тоді було всього три. Батько взяв мачуху, з нею ще одну дитину придбав. Так і жили. Я кінчила штири класи польської школи. Помню, брат ходив у першу зміну, я – в другу, то по черзі пасли корови…
Нове потрясіння – Друга світова війна. У Тростянці, де раніше жила, поляки спалили батьківську хату і клуню. Довелося тулитися по чужих людях. Щоб заробити собі на життя, пішла в Ківерці у фінвідділ працювати касиром. І знову сталася біда – при звірці документів виявилася розтрата.
– Штири тисячі не дорахували. Документів нема – значить, розтрата. А я ж їх не брала. Гроші позичила в сусідки і уплатила все, але мене судили. Дали два роки з висилкою з України, – згадує жінка ті страшні часи.
Через розтрату, у якій не винна, опинилася на Далекому Сході. Рік і дев’ять місяців «відкалатала», тоді попала під «зачоти» (амністію). Пізніше, коли в Криничному відкрили церкву, запросили бабу Надю на роботу касиром. Бо в селі були впевнені: чеснішу за неї ще треба пошукати. Сам нині покійний владика Ніфонт грамоту похвальну їй за роботу дав!
На свята сама пече торти!
Трохи легшим життя стало, зізнається, як заміж вийшла. Тоді й переїхала у Криничне до чоловіка Івана. Каже, добре з ним у парі прожила, тільки мало – неповних двадцять п’ять літ. А ще Бог їм діточок не дав.
– Уже сорок років, як я сама, – з гіркотою в голосі каже баба Надя. – Нема вже нікого з моїх братів-сестер, одна я осталася. Добре, хоч племінники є, помагають. А один зо мною в хаті живе, з жінкою в другій половині.
На день народження баба Надя завше кличе своїх подруг. Сама готує святковий обід, пече торт. Так планує зустрічати 1 січня і своє 92-річчя. Радіє, що Господь послав їй стільки літ більш-менш при здоров’ї та добрій пам’яті. Телевізора вона не визнає, тож у хаті його немає. А от газети читати любить. Окрім «Вісника+К» та журналу «Люди і долі», обов’язково передплачує ще й «Програму-панораму» та «Дзвони Волині». Каже, на улюблені видання їй грошей не шкода.
– Що найбільше подобається у «Віснику»? – не можемо не запитати.
– Люблю читати про життя простих людей. У вас усе написано, як є. Коли приходить газета, то поки її не прочитаю, спати не лягаю.
Наталія КРАВЧУК, Волинська область
Фото автора
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!