4 червня у приміщенні Волинського краєзнавчого музею, на виставці з історії УПА «Волиняни у боротьбі за незалежність України», відбулося вручення Бронзового та Золотого Хрестів Заслуги родичам повстанця та члена підпільного уряду УГВР Ковжуха Якова, родом із села Воротнів Луцького району (псевдо – «Батько», «Боя», «Давид», «Карпо», «К-о», «Північ», «Сивий», «Старий», «Семен», «Тарас»).
Про це повідомляє «Музейний простір». Родичі для отримання нагороди віднайшлися аж на Одещині. А передачу нагород вчергове здійснила представниця Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук.
Яків Ковжух очолював сільський осередок товариства «Просвіта» та спілку «Сільський господар». Заснував у Воротневі кооперативну крамницю «Добрий сіяч», посприяв виникненню товариства «Українська жінка» та організації дитячого садка.З 1930-х роках Яків Ковжух став членом ОУН. У жовтні 1939 року під іменем німця Петера Штрауса з села Цизарин Луцького району виїхав до міста Холм. Його сім’ю 13 лютого 1940 року сталінська влада депортувала у Казахстан. Восени 1941 року повернувся додому, працював культосвітнім референтом Луцького районного проводу ОУН(б), з 1946 року провідником Острожецького районного проводу ОУН(б). Перейшов на нелегальне становище, займався поширенням підпільної літератури на Хмельничині, керував пунктом зв’язку керівних ланок ОУН «Білий медвідь» в селі П’яннє Млинівського району на Рівненщині. У 1950 році Я.Ковжук, як представник селянства Волині, став членом Української Головної Визвольної Ради.
19 січня1952 року Яків Ковжук в криївці на хуторі Підновина поблизу села П’яннє в господарстві Й. Шмиги потрапив в оточення оперативно-військової групи Острожецького РВ МВС. Щоб не захопили живим – застрелився. 24 листопада 1996 року на місці його загибелі син Іван Ковжук спорудив символічну могилу.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!