Минуло 73 роки, відколи органами НКВС було розстріляно в'язнів Луцької тюрми. Про ці події написано вже немало, перші публікації з'явилися в українській пресі ще під час німецької окупації. За радянського часу все замовчувалось, і лише з незалежністю України вцілілі колишні в'язні почали згадувати події тих днів як найжахливіші у своєму житті.

Розстріл проходив спочатку на західному подвір'ї в'язниці, потім на східному. Уцілілих, а їх було лише декілька осіб, - енкаведисти змусили розширювати і поглиблювати воронки від авіабомб і скидати туди тіла усіх розстріляних. В джерелах вказуються різні цифри жертв - від двох до чотирьох тисяч осіб. Колишній в'язень Микола Куделя, якого оминула куля, у своїй книзі «Під мурами Луцької тюрми» згадує чотири братські могили, але, на жаль, не вказує точне їх місцезнаходження.
Громадськістю Луцька та Волині неодноразово ставилось питання про перезахоронення жертв розстрілу. У 2009 році міською радою була прийнята цільова міська програма з увічнення пам'яті жертв розстрілу у Луцькій в'язниці, згідно з якою було вирішено розпочати пошукові роботи та розкопки на східному подвір'ї. Але, як це часто буває у дослідницькій роботі, хотіли розкрити одну таємницю, а випадково знайшли іншу. Під час розкопок було виявлено поховання... радянських військовослужбовців! Хоча інформація про масові поховання солдатів біля в'язниці взагалі була відсутня: ані джерел, ані свідчень очевидців. У зв'язку зі знахідкою був проведений тривалий архівний пошук, внаслідок якого вдалося з'ясувати, що під час німецької окупації Луцька в'язниця використовувалася як табір для військовополонених «Шталаг №360». У ньому з жовтня 1941 по червень 1942 року померли від голоду та холоду і були розстріляні 10530 людей! Але і досі дослідники не знайшли усіх поховань: розкрито лише дві братські могили по 370 та 314 осіб у кожній.
Таким чином, питання щодо локалізації братської могили розстріляних в'язнів у Луцькій в'язниці на східному подвір'ї залишилося відкритим. Окрім цього, серед дослідників точаться дискусії, чи збереглася ця могила взагалі? У своїй книзі Микола Куделя згадує розповідь Й. Пікули, який наприкінці 40-х років працював екскаваторником і під час земляних робіт на подвір'ї тюрми при копанні фундаменту натрапив на людські кістки. За розпорядженням працівників КДБ грунт з кістками тоді повантажили на самоскиди і вивезли у невідомому напрямку. Але з цих свідчень досі не відомо, де саме було виявлено це масове поховання і хто там знаходився - в'язні чи ще одна могила військовополонених?
На нашу думку, найбільш ймовірно, це могло бути на східному подвір'ї чи із зовнішнього боку від нього, адже ця територія колишньої Луцької в'язниці найбільше забудована. Для будівель використані стрічкові фундаменти, під час риття траншей для них могли натрапити на братську могилу. Чи розкопувалась у такому випадку могила повністю - відповісти однозначно не можна. Однак є приклад, що у такому випадку будівельники не обтяжували себе зайвими клопотами. Наприклад, під час розкопок у серпні 2009 року було встановлено, що робітники, копаючи яму для фундаменту, натрапили на кістки і просто залили знайдені людські останки бетоном. Тож ймовірність збереження братської могили розстріляних в'язнів на східному подвір'ї (можливо, частково пошкодженої) досить висока. Подальші археологічні дослідження зможуть підтвердити чи спростувати наші припущення.
Минають роки, події, але залишається пам'ять, спогади живих свідків тих давніх років, а також їх заповіт здійснити перепоховання розстріляних. Ці спогади необхідно берегти, а заповіт виконати.
Юрій МАЗУРИК,
головний спеціаліст відділу охорони
культурної спадщини Луцької міської ради,
м. Луцьк

Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!