Відтоді жінка дала обітницю допомагати людям
Марта Дмитрівна Радчук три з половиною десятки літ пропрацювала фельдшером у селі Череваха Маневицького району, але й на пенсії відбою від пацієнтів не має: кажуть, у неї унікальні руки, бо відчувають болячки, а лікувальні поради рідко коли не приносять бажаного результату. Проте на неспокійний «заслужений відпочинок» вона не нарікає: багато років тому дала обітницю допомагати людям, доки житиме на світі.
У Череваху Марта приїхала за розподілом, закінчивши Луцьке медучилище. Завідувати фельдшерсько-акушерським пунктом призначили. Незабаром і заміж вийшла за місцевого хлопця, народила двоє дітей, втретє готувалася стати матір'ю. Та одного дня відчула внизу живота дискомфорт. Як медик і як уже досвідчена жінка зрозуміла, що причиною того є не вагітність. Звернулася до районної лікарні. Там її оглянув лікар-спеціаліст, але нічого не виявив. Повернулася додому рада, що припущення були хибними. Та недовго раділа: на восьмому місяці вагітності направили її на обстеження до обласної лікарні. Там усе і прояснилося: злоякісна пухлина була вже на другій стадії...
Шокованій діагнозом жінці запропонували негайно зробити кесарів розтин, адже народжувати в такому стані було ризиковано. Але Марта відмовилася й вирішила народити дитинку природним способом. Як минули ті найважчі місяці, що за той час думала-передумала, не хоче тепер і згадувати. Та, попри все, пологи минули успішно, й вона народила здорову донечку.
Після пологів породіллю відразу перевели в онкологічне відділення, а немовля, доки окріпне, забрали в будинок маляти. Три місяці Марту лікували від страшної хвороби. Найліпше було б ту пухлину вирізати, але оперувати ослаблу пологами пацієнтку хірурги не наважилися. Довелося покластися на хіміотерапію, опромінення та волю Господню. Були такі важкі дні, що й у відчай упадала, хоч знала, що це лише на руку хворобі. Молилася, благала Бога, щоб урятував її, не сиротив трьох малесеньких діток. «А я, як виживу, - клялася Всевишньому, - то до останнього подиху також людей рятуватиму!»
Мабуть, Бог почув її обітницю й відвернув біду. Повернулася додому, щоб уперше за три місяці взяти на руки свою крихітку, заради якої ризикувала життям.
Сорок років минуло відтоді. Марта Дмитрівна обітниці своїй не зраджує. Навіть з Америки інколи телефонують їй односельчани, які виїхали за океан на постійне місце проживання, просять проконсультувати. І не тільки тому, що тамтешні лікарі вельми дорогі, - череваська медичка порадить по-простому, доступнішою мовою. Що цікаво, дочка обрала професію матері й нині замінила її на посту завідувачки ФАПу в Черевасі.
Микола ШМИГІН,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!