У боях за Україну на Донеччині загинув молодий воїн з Волині Максим Устимчук. Захисник, якому було всього 25 років, пішов на війну усупереч вмовлянням рідних та проблемам зі здоров'ям..
Молодий хлопець служив гранатометником у бригаді спецпризначення Нацгвардії "Азов", свій останній бій він прийняв ще 7 березня. Про Героя розповіло "Суспільне".
Народився Максим Устимчук 8 жовтня 1998 року. Жив юнак у селі Зміїнець Луцької громади. Більше року тому, попри вмовляння рідних, пішов захищати Україну зі зброєю в руках.
"Він завжди за кілометр ще вітався. Світла, ясна дитина. Він готувався до служби, йому відмовляли, тому що у нього були причини не йти по здоров’ю. Але, він таки добився свого і пішов в "Азов" служити. Каже: "мамо, не плач, я все одно піду". Тепер вся вулиця плаче", – розповіла журналістам сусідка родини Устименків Неля Максимчук.
Молодий воїн, який до війни працював баристою, а після початку повномасштабного второгення РФ служив гранатометником взводу спеціального призначення, як пригадують його знайомі, захоплювався спортом і дуже любив читати. У якості морального орієнтиру хлопець обрав для себе, за розповідями тих, хто його знав, моральні принципи самураїв.
"Навіть позивний собі узяв – "Токіо", мріяв після закінчення війни поїхати до Японії", – пише місцеве видання.
Загинув молодий воїн 7 березня, виконуючи бойове завдання у районі Тернів.
"Коли востаннє бачився із ним, то таке було відчуття, що востаннє бачимось. Він часто про це говорив, що дуже важко і великі втрати. Був цілеспрямований, хороший хлопець. Йому було 25, він крім війни нічого не встиг", — каже товариш бійця Сергій Караван.
"Максим був дуже унікальною і специфічною людиною. Ерудований, скромний, відданий своїй справі та своїм принципам. Цінував своє життя і особистий час. Завжди доводив до кінця все почате. Рішучий, відповідальний, харизматичний воїн. Людина честі! Це був справжній цвіт нації, який віддав своє життя задля її збереження!" - цитують журналісти слова брата Героя, Івана Устимчука.
Він також пригадав, що якось брат написав йому з фронту: "Не важливо, скільки днів у твоєму житті, важливо скільки життя у твоїх днях". Саме так прожив своє коротке, однак сповнене честі та гідності життя сам Максим.
Окрім молодшого брата вдома на Максима чекали батьки.
Поховали Максима Устимчука у селі Зміїнець Луцького району. Скорботний кортеж, що прямував до місця останнього спочинку воїна, земляки проводжали, прихиливши коліно.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!