Дівчаток розбещував... священик

Дівчаток розбещував... священик

Волинь
Під цьогорічний закон про амністію підпало кілька тисяч засуджених. З місць позбавлення та обмеження волі звільнили тих, хто відбував покарання вперше і чий термін ув’язнення не перевищував п’яти років, у кого на вихованні є неповнолітні діти чи на утриманні немічні батьки, ветеранів війни, інвалідів, вагітних... Як переконують законотворці, амністія торкнулася найбільш соціально незахищених засуджених.
Серед тих, кого звільнили достроково, опинився і священик з Волині. Він відбував покарання у Городоцькому виправному центрі №131 за розбещення неповнолітніх!


Збоченця видав... хлопчик

39-річний отець Петро мав парафію на Ратнівщині. Селяни кажуть, що ходили чутки про його надмірну цікавість до дівчаток. Однак особливо цьому не надавали значення. Випадок, який трапився з семирічною Зоєю, змусив говорити про це увесь район.
Зоя була вдома зі своїм меншим братиком. На подвір’ї з’явився отець Петро і запитав, чи батьки вдома. Вони відповіли, що усі дорослі на полі.
Тоді гість покликав дівчинку до себе і дав їй пачку вафель, щоб почастувала братика. Дітки подякували за солодощі і почали ними ласувати, але священик запропонував їм разом погратися у схованки. Олексійкові сказав заховатися у хаті, а сестричку повів за копицю...
Подробиці “гри”, яку він влаштував, шокуючі. Священик запитав у Зої, скільки вона важить. Коли та відповіла, взяв дівчинку на руки. А тоді почав хвалитися своєю вагою і запропонував дитині... підняти його. Звісно, зробити цього Зоя не змогла. Та Петро розповів, як теба “правильно” важитися, і поклав дитину на землю.
З показів Зої: “Батюшка сказав, що аби зважитись, потрібно лягти. Він підняв  платтячко, зняв трусики. Собі зняв штани і труси. Ліг зверху, цілував, чимось твердим торкався між ніжки. Від ваги його тіла болів живіт”. Перелякана дівчинка заплакала. І за мить прибіг Олексійко. Як виявилося, хлопчик не пішов у хату, а стояв на порозі і все бачив.
Коли дорослі повернулися з поля, братик перший побіг розказувати про дивний візит. Розлючений дідусь вхопив сокиру і пішов шукати розпусника. Петро саме їхав дорогою на своєму авто. Він збив старшого чоловіка (як пояснив слідчому, зробив це ненавмисно, бо оминав калюжу!) і подався додому. На щастя, травми виявилися легкими, і дідусь одужав. Тим часом батьки занесли заяву про розбещення їхньої неповнолітньої доньки у відділок міліції.

Наталку рік возили по лікарях

Звістка про розваги святого отця швидко облетіла район, і невдовзі заяву написала ще одна сім’я! Над їхньою дитиною Петро поглумився  за рік до цього.
Був червень. Дев’ятирічна Наталка поверталася з лісу разом з подругою. До них під’їхав священик і попросив набрати йому ягід на вареники. Дівчатка погодилися і сіли в машину, щоб Петро підвіз їх до ягідника. Але той чомусь поїхав в інший бік. Завіз дітей у таку глушину, куди добрий хазяїн конем не подасться.
Там автомобіль забуксував. Петро попросив, щоб одна з дівчаток залишилася в машині, а інша пішла з ним шукати трактора. Наталка погодилася провести батюшку. Треба було йти лісом кілька кілометрів. Стомлені, вони сіли перепочити – і Петро під таким же приводом, як і до семирічної Зої, почав чіплятися до дитини. Він роздягнув дівчинку, став пестити, але та злякалася і вислизнула з його рук. Священик її наздогнав і попросив нікому нічого не розповідати, пообіцявши за мовчання щедро винагородити солодощами.
І Наталка мовчала. Коли того вечора пізно повернулася додому та розповіла, що допомагала батюшці, мама почала допитуватися, чи він чіплявся до неї, чи цілував. Але дівчинка не зізналася, лише сказала, що цікавився, скільки вона важить.
Після випадку, що трапився у лісі, дитина почала хворіти.
– У Наталочки постійно трималася температура 37,2-37,3 градуса, – розповідає мама. – І дуже болів живіт. Скільки я її вивозила по лікарях! Була і в Луцьку, і в Здолбунові. Причину ніяк не могли встановити. Якось батюшка запитав мене, що з малою, і сказав підійти їй до Євангелія. Але вона сама в церкву не захотіла йти. Пізніше до сповіді пішла разом з подружкою.
Коли стало відомо про випадок із Зоєю, мама ще раз перепитала Наталку, що трапилося минулого року в лісі. І дитина розповіла...

Найгуманніший суд у світі?

Справа дійшла до суду. За вчинене Петро отримав таке покарання: згідно з ч. 2 статті 156 Кримінального кодексу України (розбещення неповнолітніх) – півтора року обмеження волі, згідно з ч. 1 статті 286 (порушення правил дорожнього руху) – рік обмеження волі. Однак на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання 1 рік і 6 місяців обмеження волі – тримання засудженого у кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства. А ще зобов’язали сплатити по 1500 гривень родинам потерпілих дівчаток.
Суд виніс вирок 24 грудня минулого року. Було враховано, що у підсудного на вихованні знаходилося троє неповнолітніх дітей. Однак прокуратура подала апеляцію через невідповідність призначеного судом покарання ступеневі тяжкості злочину (до слова, згідно з ч. 2 ст. 156 ККУ, такі злочини караються обмеженням волі до 5 років або позбавленням волі до 3 років). Через м’якість вироку справу просили направити на новий судовий розгляд. Та ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області апеляцію залишено без задоволення, вирок – без змін.
Минали місяці, а засуджений не з’являвся у виправну установу для відбування покарання, мотивуючи погіршенням стану здоров’я. Лише 30 травня(!) Петро прибув у Городоцький виправний центр №131. І то, як запевнив прокурор Ратнівського району Віктор Гаврилюк, завдяки втручанню прокуратури. А побув Петро там всього два місяці...
Коли рідні потерпілих дівчаток дізналися, що Петро підпадає під амністію, забили на сполох. Не могли змиритися з тим, що держава вибачає такі злочини. Звернулися до Президента, прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, до Верховного Суду з проханням переглянути справу. Однак, так і не отримавши від жодної інстанції відповіді, невдовзі знову побачили кривдника у селі.
Церква позбавила Петра сану. Парафію віддали іншому священику, тож довелося звільнити церковне житло. Сім’ї виділили стареньку хатину на околиці села. Коли ми туди прибули, люди не приховували свого ставлення до вчинку колишнього священика, добряче перемивали йому кісточки, виливаючи багато бруду. Селяни запевняли, що лише дві сім’ї підтримують з його родиною дружні стосунки, а майже півсела навіть перестало з ним вітатися.
Петра вдома не було. Він разом з дружиною та донькою працював на городі – обрізав моркву. Найменший син провів нас туди. Звичайно, родина переконувала, що уся ця історія – наклеп, що жодної шкоди дівчаткам не завдано, що в селі змовилися, що якби був чесний суд, то Петра б виправдали...
Не віриться... А от дітей Петрових шкода – невинні ж бо, а мусять терпіти наругу. Доньку нещодавно звинуватили у тому, що робила від батька аборт, а вона просто була у санаторії. Перепадає від людей і синам. Чому ж не подадуться геть звідти? Тим більше, у селі кажуть, що вони мають добротну хату у сусідньому районі.
Петро й досі сподівається, що йому поновлять священицький сан, навіть звертався з цього приводу до владики. Однак позиція церкви категорична. Щоб якось прожити, сім’я тримає велике господарство: дев’ять свиней, корову, дві телички, бика, свійську птицю, обробляють чимало городу. Мають хліб і до хліба. Але не можуть знайти душевного спокою...
Наталія КРАВЧУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

© «Вісник»

Передрук будь-якої інформації можливий лише якщо гіперпосилання на «Вісник+К» стоїть не нижче другого абзацу і у кінці матеріалу не має позначки «Передрук заборонений». Перепублікація матеріалів із друкованих видань «Вісник+К» та «Люди і долі» можлива лише із письмового дозволу редакції.

  • вул. Перемоги, 15, м. Луцьк
  • T 0 332 77 48 84, 0 332 77 49 85
  • Email:visnyk@visnyk.lutsk.ua

Наші інформери

«Вісник» в соцмережах

Журнал «Люди і долі»

×