Тут їх їдять уже… двісті літ
Хочете спробувати французький делікатес? Не треба їхати аж у Париж, щоби поласувати жаб’ячими лапками. Їх здавна їдять у Тур’їх Реметах Перечинського району. За це місцевих мешканців навколишні села називають жаб’ярами.
Делікатес від офіцерів Наполеона, які тут доживали
Село Тур’ї Ремети стало відомим завдяки французькому делікатесу. Щоб його спробувати, сюди часто заїжджають туристи, гості закарпатців. А прижилася традиція споживати жаб теж завдяки французам.
Після поразки Наполеона країни-переможці вирішили з Франції забрати цвіт армії – офіцерів, які могли б знову створювати бунти. Росія відселила їх у Сибір, Прусія – в Померанію, Британія – у Шотландію, а Австрійська імперія – у своє найбільш глухе тоді місце – на Закарпаття. Так двісті років тому в Тур’їх Реметах поселилися французи. Відтоді тут прижився звичай готувати жаб’ячі лапки.
Ловлять до першого грому
Для Тур’їх Ремет що ловити жаб, що збирати гриби чи ягоди – справа буденна та звична. Нічого особливого в ній місцеві не бачать. Жаб виловлюють у річці біля села або в болотистих місцях, переважно хлопчаки, інколи й дорослі чоловіки, бо заробітків тут нема. На промисел йдуть у високих чоботях, мають із собою сачки, якими і ловлять земноводних. Ті стрибають з місця на місце, тому треба бути доволі жвавим і вправним.
Сезон полювання починається ранньою весною, коли блисне сонце і жаби вилазять на тепло грітися. Триває тиждень-два – до першого грому у квітні. Бо після першої весняної грози м’ясо важко відділяється від кісточок і набуває гіркуватого присмаку. За один день можна наловити до трьох кілограмів жаб. Тутешні підприємливі жителі їх і їдять, і здають заготівельникам. Але лише задні лапки, зв’язані у пару. Їх везуть у ресторани Ужгорода та Києва, а також сусідньої Словаччини. Кіло м’яса, а це приблизно лапки вісімдесяти жаб, ще кілька років тому продавали за 100 гривень, тепер ціна коливається до трьох сотень. Тож весняний тиждень годує місцевих цілий рік.
М’ясо на смак, як молода курятина
Кожна місцева господиня вміє приготувати жаб’ячі лапки, бо ця страва є коронною, словом, візитівкою села. Нею вгощають на сімейних святах рідних та знайомих. Подають лапки зазвичай з вином і салатами. Готують по-різному: хто тушкує у сметані зі спеціями, хто обсмажує, як відбивні. А щоб ласувати цим делікатесом цілий рік, їх заморожують.
– М’ясо жаб ніжне, дієтичне, нагадує смак молоденької курятини, – розповідає жителька села Тур’ї Ремети Антоніна Мегела. – Ще років двадцять тому так масово не виловлювали і не їли жаб. Хіба постійно їх споживали люди словацького коріння. Я місцева, але в нас удома ніколи не готували жаб’ячих лапок. Раз спробувала задля інтересу, а мій чоловік не уявляє, як їх можна їсти. В селі мало хто ними не смакував. Коли їду в гості до знайомих в Ужгород, завжди просять привезти цей делікатес.
Кухар ресторану лапки ніколи не куштувала
Туристи можуть поласувати жаб’ячими лапками у місцевому ресторані – тут це фірмова страва, яка називається «Реміцький делікатес». Коштує 60 гривень за 100 грамів, а це стегенця семи жабок. Попит на цей наїдок є і взимку, і влітку, бо туристів чи гостей у цих місцях вистачає, та й заїжджають вони у Тур’ї Ремети саме для того, щоб поласувати стравою. На місцеві весілля чи банкети цієї страви не замовляють.
– То на любітєля, – посміхається кухар ресторану Валентина і зізнається: – Хоч готую їх уже майже десять літ, а ніколи не пробувала. Щоби були смачні, знаю пропорції. Додаємо спеції, чеснок, обжарюємо на муці з яйцем та сухарями.
Місцеві хлопці ловлять жаб, ресторани їх готують, заманюючи туристів, а екологи б’ють на сполох: щороку популяція цих земноводних зменшується. Адже вони відіграють важливу у природі роль: поїдають комах – шкідників сільськогосподарських культур, є кормом для плазунів, лелек. А людське втручання вносить у довкілля корективи, на жаль, негативні. У місцевій школі навіть діє агітбригада «Доброта», яка бореться проти винищування жаб. Та приходить весна – і їх знову виловлюють. Адже попит на них є постійно.
Олена ПАВЛЮК, Закарпатська область
До теми
Жаб’яче м’ясо належить до дієтичних. Воно майже не містить жиру, проте є багатим на кальцій, залізо, фосфор, магній, фолієву кислоту, вітаміни групи В. У східній медицині використовують і м’ясо жаб, і шкірку – призначають при дистрофії, бронхіальній астмі, для лікування новоутворень і як тонізувальний засіб.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
Продам жаб.