За три напружені місяці Майдану мільйони українців побували тут, сотні виступили з головної сцени, а ведучого Володимира Гонського бачили і чули його невтомний голос чи не щодня. Навчався у Київській сільськогосподарській академії, Національному педагогічному університеті, Муніципальній академії управління, аспірантурі. Викладав в університетах Києва, Міжнародному республіканському інституті (США).
- Володимире, Ви пішли в політику ще у студентські роки.
- Я пам'ятаю слова тата, коли виряджав мене з рідного села Голинь Калуського району у Київ на навчання: «Синку, ти мусиш жити не тільки за себе, а й за тих Героїв, хто вмер з гаслом «Слава Україні! З моєї крові зростуть нові покоління борців». З батьківським кличем я вів на Майдан першу колону студентів мого педінституту 1990-го, викладав у школах і вузах, писав дисертацію та наукові праці, працював у Верховній Раді, керував штабами на Помаранчевій революції, вів опозиційні мітинги, творив патріотичні вірші, пісні, публіцистичні праці, книги...
З гітарою і своєю книгою «Людина та нація. Час воїнів» за п'ять років я здійснив рівно 199 зустрічей-концертів-презентацій в Україні, подарував кільканадцять тисяч цих книг школам, вузам, бібліотекам... А на Волині ще не був. Може, 200-ту таку зустріч зробимо в Луцьку?
- Як Ви стали ведучим Євромайдану?
- Мабуть, щось про ці мої успіхи стало відомо політичним лідерам. Вони запропонували мені вести багатомісячний мітинг-марафон біля Печерського та інших судів за «Юлі, Юрі волю» та інших політв'язнів з червня 2011 року. Відтоді у Києві та інших містах я веду найбільші протестні патріотичні акції. Я щасливий, що мені разом з колегами вдалося зробити так, щоб сцена Євромайдану була не тільки для кільканадцяти «польових командирів», тобто політиків, як це було у 2004-му, а й для десятків тисяч активістів.
- Багато облич Майдану отримали високі посади. У їхньому гурті Вас не помітно.
- А що таке високі посади, влада? Для більшості - джерело злочинного збагачення. Це не для мене. Для багатьох - можливість впливу, ще й слава, поки що, на жаль, зі знаком «мінус». Я багато їжджу Україною, мене впізнають люди і дякують за мою роботу. Ось це і є найвища моя «посада», найвища нагорода. Ні, не хочу, щоб склалася думка, ніби я зовсім не прагну посад, але ніхто мене не просить, і я не хочу проситися... А ще є Божа нагорода - що я, жива мішень на сцені, якимось дивом залишився живим після тієї масової бійні. А скільки їх, юних Героїв, відлетіло у вирій у мене на очах...
Нині продовжую громадсько-політичну діяльність. З початку квітня разом з найкращими митцями Майдану, об'єднаними в «Народну філармонію», дали понад 120 концертів для воїнів у всіх областях країни, у зоні АТО, багато допомогли їм матеріально...
- Може, про Євромайдан уже щось написали?
- Про Євромайдан, слава Богу, вже написано багато. Я поки що не можу. Туга за найкращими Людьми Нації, загиблими на Майдані і сході, не дає.
- Нині багато пишуть і говорять про третій Майдан. Як Ви до цього ставитеся?
- Страх перед Майданом має постійно висіти над кожним, хто живе неправедно. Що Майдан ми маємо робити тепер у кожному робочому колективі, під'їзді будинку, в кожній людській душі. Ще дуже багатьом (і не тільки у верхах, а й в найглибших низах) не потрібна нова Україна, нова нація, нова людина. Зараз війна, масові руйнівні акції не потрібні. Але прийде час, і треба буде знову встати та вийти. Боротьби за Україну вистачить ще багатьом поколінням. Так що - гуртуймось, братове. І до зустрічі!
Розмовляв Микола ШМИГІН
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!