Каркас оберігав «грізний дух»
Церква каже: історія ковчега починається з того, що Бог побачив велике розбещення людини і вирішив навести потоп на землю і винищити людей. Але Ной отримав милість за своє праведне життя. Всевишній звернувся до нього з велінням збудувати ковчег і взяти із собою дружину, синів та їхніх дружин. Аби продовжився не лише людський рід, Ной мав урятувати й по парі з усього живого на землі – самця та самицю з птаства, худоби, плазунів кожного роду… Й ось, коли через сорок днів та ночей вода вкрила навіть найвищі гори й вимерло все, що рухається, «зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було». Через 150 днів корабель зупинився на горах Араратських. І звідти знову відродилося життя.
Дослідники взялися шукати матеріальних доказів існування біблійного човна. Щодо найдавніших згадок, то збереглися свідчення вавилонського історика Беросcа (275 р. до н. е.), які ввійшли до праць пізніших грецьких авторів. У них ішлося, що «ковчег Ксісутроса, цього вавилонського Ноя, все ще можна бачити в курдських горах», що «люди віддирають з нього смолу, щоб використовувати її як протиотруту або амулет».
Багато відомостей про можливий біблійний ковчег до нас дійшло з 19-го століття. Гігантські обриси стародавнього корабля в гірському масиві Арарат побачили у 1840 році. Тоді турецька експедиція, яка була споряджена для дослідження снігових обвалів, виявила велетенський каркас із дерева майже чорного кольору, що стирчав з льодовика. Пробравшись усередину судна, члени експедиції констатували, що воно було облаштоване для перевезення худоби і складалося з декількох відділень. Тоді мешканці ближніх поселень пошуковцям розповіли, що знали про існування цієї «конструкції», проте не сміли наблизитися до неї, оскільки бачили там якогось грізного духа, який з’являвся у верхньому вікні.
Документальне підтвердження знищив Троцький?
Різних експедицій у те місце було споряджено немало. Але жодна так і не спромоглася надати документального підтвердження словам. У 1916 році льотчик російської царської армії Росковіцький здійснював розвідувальний політ над турецькою територією і теж побачив там вмерзлий у лід каркас корабля. Коли звістка про це дійшла до Петрограда (сучасний Санкт-Петербург), цар Микола ІІ розпорядився направити на Арарат дві інженерні роти. Росковіцький теж брав участь в експедиції. За його словами, всередині судно складалося із сотень відсіків, окремі з яких були настільки великі, що там цілком могли міститися тварини, значно більші за слонів.
Учасники вилазки зробили ретельні виміри і фотографії ковчега. Проте жодних матеріальних доказів слів Росковіцького теж не збереглося. Зразки ковчега та документи мали передати в столицю Російської імперії спеціальні кур’єри. Однак на той час у Петрограді вже палала революція. Зрозуміло, що марксистам-атеїстам такі речові докази були ні до чого. За окремими даними, сенсаційні матеріали нібито потрапили до Льва Троцького, а той… документи знищив, а кур’єрів звелів розстріляти за контрреволюцію.
Історія всіх офіційних експедицій з цього приводу обривається в 1974 році. Тоді турецький уряд, розмістивши на Арараті пости спостереження, закрив цей район для будь-яких відвідувань.
Гігантське судно «номер два»
Але, як виявилося, згаданий корабель, віднайдений у горах, не єдиний. У 1959 році капітан турецької армії Дурупінар, розглядаючи аерофотознімки, виявив ще один об’єкт незвичайної форми за 20 км на південь від гори Арарат. Негативи відправили експертам до університету штату Огайо. І висновок шокував: сумнівів, що цей об’єкт є судном, нема. В гори відправилася група американців у супроводі капітана Дурупінара. Вони очікували знайти якісь артефакти, проте, поблукавши кілька днів, не натрапили ні на що переконливе. Тоді було оголошено всьому світові, що другий ковчег виявився природним утворенням.
Проте через 17 років повторну експедицію провів інший дослідник – Рон Вайетт. Завдяки металошукачам та підземним радарам-сканерам із самописцями пошуковцям таки вдалося віднайти об’єкт зі скам’янілої деревини. Він був загострений у носовій частині й тупий у кормовій. Відстань від носа до корми була 515 футів (183 метри), або рівно 300 єгипетських ліктів. Середня ширина – 50 ліктів. Точно як у Біблії!
Науковці провели дослідження відібраного матеріалу. Аналіз підтвердив, що то – деревина. Правда, скам’яніла. Можливо, саме тому була розчарована перша експедиція, прийнявши ковчег за камінь. Сканування виявило внутрішню структуру із симетричним розміщенням перегородок. Це доводить, що знахідка – не створений природою об’єкт. Обстежуючи відкриту порожнину в правому борті й використовуючи бур, дослідники отримали «проби» з «трюму». Там виявили гній, шматочки рогів і тваринної шерсті. Неподалік ковчега були знайдені величезні камені з висвердленими у них отворами. Очевидно, вони служили якорями, а через дірки «продягали» конопляні мотузки.
Проте були речі, які дуже насторожували. Скажімо, металошукач натрапив на дивні «заклепки» в дошках. Аналіз металу показав, що в ньому міститься залізо, алюміній і… титан (але ж дата його відкриття 1791-й, а початок використання в промисловості – 1936 рік!). Дослідження проводили відразу в кількох лабораторіях, і всі дали однаковий результат.
Ні перший корабель, ні другий церква не визнала. Тож досі залишається загадкою: є ковчег Ноя на Арараті чи ні? І, якщо є, то де?
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!