До 65 років у видатного вченого залишилися тільки розум, пара слабо працюючих пальців, зір і слух. Здалеку його можна було прийняти за безформну купу одягу, кинуту на інвалідний візок. Це геній, єдина людина, яка знаходилася найближче до розгадки Всесвіту. Це визнають вчені всього світу.
Смертельний вирок у 21 рік
Ні в Оксфорді, ні в Кембриджі обдарованість Стівена Хокінга не помічали. Геніальність виявилася лише після хвороби. В одному з інтерв’ю він сказав: «Тепер я щасливіший. Раніше (до діагнозу) життя мені здавалося нудним. Але перспектива померти рано змусила зрозуміти, що життя варте того, щоб жити».
Стівен народився здоровим. У 13 років вирішив, що буде астрофізиком (виховувався в сім’ї випускників Оксфорда, тому вчений шлях був для нього вже визначений). Коли у 21 рік він почав спотикатися на рівному місці та звернувся до лікарів, вони порадили пити менше пива. Через трохи Стівен впав зі сходів гуртожитку. І тоді лікарі поставили діагноз – «бічний аміотрофічний склероз». Йому залишилося жити трохи більше двох років. Це означало, що тіло в прискореному режимі втрачає м’язову масу до повного паралічу, порушень мови та ковтання. Хвороба вважається невиліковною і, як правило, призводить до раптової смерті. Все, що могли порадити лікарі – це пити вітаміни.
«Воскресіння» після заручин
Що відчуває молодий чоловік, який у 21 рік дізнається про свою швидку смерть? Перше, про що подумав Стівен, це про докторську дисертацію. Який сенс тепер її захищати? Щоб батьки могли написати на надгробку: «Тут спочиває доктор наук»? Але Хокінг напрочуд швидко подолав душевне безсилля.
Незадовго до хвороби він познайомився з Джейн Уайльд. Обоє навчались в одній школі. Дівчина якимось чином дізналася про діагноз Стівена раніше і все одно відповіла на пропозицію руки і серця юнака згодою. Бо любила. Інших пояснень щоденного подвигу цієї жінки немає. Його батьки попросили Джейн не відтягувати з одруженням, розуміючи, що життя сина може обірватися щомиті. А молодий чоловік відчув у собі приплив неабиякої енергії: тепер він не мав права вмирати. Адже ніс, як чоловік, відповідальність за сім’ю.
На своє весілля в 1965 році він прийшов, спираючись на ціпок. Наступного року захистив дисертацію. Ще через рік народився перший син – тато ходив на милицях. 1970-го народилася донька – він пересувався в інвалідному візку. З 1974 року Хокінг вже не міг самостійно сидіти та вставати, за ним і двома дітьми доглядала Джейн, іноді допомагали за їжу та «особливе ставлення» студенти.
У 1977-му Хокінг удостоївся професорського звання. За два роки народилась третя дитина – молодший син. Тоді ж тато став професором математики в Кембриджі, як Ньютон. Починаючи з 1980 року Джейн була змушена наймати у помічниці доглядальниць, які приходили на кілька годин у день. У 1985 році Хокінг переніс тяжке запалення легень. Він стояв на порозі смерті. Лікарі навіть пропонували відключити апарат штучного дихання, аби більше не мучити безнадійно хворого. Але йому не дали померти. Професор назавжди втратив можливість говорити. Після того він прожив ще 30 років!
Коли він «ішов» від сім’ї, його візок застряг у снігу
Йому обіцяли лише два роки життя. А продовжила його вік дружина Джейн. Вона буквально носила чоловіка на руках. А він ставав усе вередливішим. Хвороба і безпорадність страшенно гнітили Хокінга. У своїх спогадах жінка згодом описувала чоловіка, як «тирана з тілом жертви Голокосту та потребами дитини». Вона почувалася більше матір’ю, ніж дружиною. І навіть були моменти, коли Джейн думала про самогубство. Її зупиняла тільки думка про дітей та головну «дитину» – чоловіка.
Але після 26 років шлюбу не Джейн покинула Стівена, а він «пішов» до іншої!
Слабке здоров’я вкотре привело Хокінга на лікарняне ліжко, він кілька днів перебував у комі, поряд невідступно чергували медсестри. Серед них була Елейн Мейсон. Вже в лікарні персонал помітив, що між Стівеном та Елейн складаються стосунки тепліші, ніж у пацієнта та доглядальниці. Спочатку не звернули уваги: Хокінг завжди був бабієм, недарма у нього в кабінеті висіли два портрети – Ейнштейна (за спиною) та Мерилін Монро (перед очима) – як два полюси його інтересів. Серйозність їхнього зв’язку усвідомили лише після розлучення.
Весілля з Елейн відбулося у 1995 році. Обоє вирішили піти від своїх половинок. Елейн залишила двох дітей, Стівен – трьох. Їхні сім’ї були шоковані. Трагікомічність ситуації полягала в тому, що інвалідний візок Хокінга застряг у снігу, коли він їхав від сім’ї. Йому допоміг… колишній чоловік Елейн. Він докотив візок до готелю, де на коханого чекала Елейн. До речі, трохи раніше Девід Мейсон сконструював для генія комп’ютер з портативним синтезатором мови, що дозволяв Хокінгу розмовляти, писати книги, читати лекції, робити доповіді, зокрема в Білому домі.
У пресі відзначалося, що між членами обох сімей панувала дружба. Але ніхто не знає, що відбувалося насправді. У поліцейській дільниці було порушено дві справи про замах на Хокінга. Одного разу його знайшов сторонній чоловік у дворі будинку у перевернутому візку. Вчений пролежав так довгий час і отримав тепловий удар (незрозуміло, де були Елейн і доглядальниця). Інша справа пов’язана з порізами та побоями, завданими вченому невідомим. Хокінг відмовився назвати ім’я (можливо, боявся нашкодити комусь із близьких). Для публіки вигадали версію про маніяка.
Доглядальниці Хокінга пізніше розповідали, що друга дружина обзивала його калікою, мила в дуже гарячій воді, що було недопустимо для нього. Всі сходились на тому, що Елейн були потрібні лише гроші Хокінга. Адже не секрет, що на той час він був мільйонером. Через 11 років цей шлюб розпався.
Сімейні таємниці настільки ж загадкові, як таємниці Всесвіту. І розгадку кожної з них знав лише Хокінг.
***
Стівен Хокінг прожив 76 років. Він помер 14 березня 2018 року у своєму будинку в Кембриджі в оточенні рідних та близьких. Поруч з ним до останнього залишалась його перша дружина – Джейн. Прах Хокінга був похований між могилами відомих учених – Ісаака Ньютона та Чарльза Дарвіна.
Михайлина БЛАВАТ
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!