Мало хто пам'ятає про один з дивовижних фактів в історії людства. Вісімдесят років тому у Канаді народилися перші у світі п'ятеро одностатевих сестер-близнят. Їхня доля була непростою, і, навіть, жорстокою. До нинішнього часу дожили лише двоє з них.
У 1934 році у невеликому селі на півночі провінції Онтаріо в Канаді у сім'ї бідного фермера Олівера Діона народилося п'ятеро дівчаток-близнят. Родина не вельми зраділа цій події, бо у них підростало ще троє дітей. Батьки були настільки бідні, що в оселі не було світла та води. Недоношені семимісячні дівчатка з крихітними ручками і ніжками важили лише по 600 грамів. Лікар, який приймав пологи, був впевнений, що немовлята не проживуть і години. Їх загорнули у нагріті ковдрочки і поклали грітися біля розпаленої плити. Молока у матері не було, тому малечу годували сумішшю з води, кукурудзяного сиропу, коров'ячого молока та кількох крапель рому. Але дівчата, на перекір долі, стали першою п'ятірнею, якій вдалося вижити. Новина про появу на світ сестер Діон за декілька днів розлетілася по всій Канаді. Коли їм виповнилося півроку, батько вирішив показати доньок на Всесвітній виставці у Чикаго. Канадські чиновники взялися допомогти в організації незвичайного видовища. Збудували спеціальний павільйон з широкими вікнами, щоб дітей можна було добре розгледіти. Завдяки сестрам Анет, Сесіль, Емілі, Марі та Івонн виставку відвідало понад три мільйони людей, а живі експонати стали найбільшою сенсацією. За дітьми наглядала медсестра. Це був цинічний спосіб батька заробляти гроші на власних дітях. Для відвідувачів вхід був безкоштовний, але керівництво Канади заробило великі гроші на продажу товарів із зображенням близнят. Дівчат знімали у кіно, рекламі. Вони були зірками, мали найдорожчі іграшки, модний одяг, найкращий догляд різних спеціалістів, але були ізольовані від суспільства. Вони постійно перебували у вольєрі, як звірята у клітці. Не спілкувалися з батьками, рідними, однолітками.
Коли близнятам виповнилося дев'ять років, канадська влада вирішила збудувати для них просторий дім і воз'єднати усю сім'ю Діонів. Але старші діти не змогли прийняти сестер, яких ніколи не бачили, батько теж не вельми радів п'ятьом дочкам, про яких довелося дбати. А дівчата, які раніше були на повному державному утриманні, не вміли жити як звичайні люди. Вони не любили спілкуватися, важко розмовляли з людьми. Їхні обличчя світлішали, коли вони залишалися наодинці. Промучилися разом із сім'єю кілька років, і у 16 сестер відправили в інтернат. Вони заробляли на своє утримання зйомками у рекламі косметики та продуктів харчування. У вісімнадцять близнючки розірвали усі стосунки із сім'єю. Не маючи щирої радості в дитинстві, не зазнали щастя і в юності. У 20 років через напад епілепсії пішла з життя Емілі, яка жила у монастирі. Для її сестер це стало страшним ударом. Після невдалого заміжжя у 30 років померла Марі. Сесіль та Анет теж не були щасливі у шлюбі. Вони підтримували тісний зв'язок між собою, що дарувало їм єдиний позитив у житті. У Сесіль народилися близнята, але одне дитя померло. Через три роки вона стала вдовою. Івонн пішла у монашки, але в обителі прижитися не змогла, тому стала затворницею у власній оселі. Уже на схилі літ сестри Діон подали в суд на державу за скалічені долі і отримали компенсацію - чотири мільйони доларів. «Та вже надто пізно і це дуже мало для наших загублених днів», - так казали про це сестри. Двоє з п'яти близнят і нині мешкають у Канаді. Вони видали автобіографічну книжку, яка розповідає про життя дітей у вольєрі.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!