Павло та Ірина Швеці із села Русава Ямпільського району вже давно не купують олію в магазині. Вони самі її виготовляють за власною технологією. Подружжя стверджує, що вичавлена методом холодного віджиму олія не лишень смачна, а й лікувальна!
– Олією почали займатися ще у 2003 році. Тоді робили її лишень зі смаженого соняшника, – розповідає Павло Іванович. – Але часто люди на базарі питали, чи нема іншої, «живої»? Підняв Інтернет, почав шукати різну інформацію – і вирішили з дружиною спробувати. Зробив бочечку з ясена з дерев’яним поршнем. Тут особливість: «жива» олія не має контактувати з металом, бо окислюється. У бочці насіння давить домкрат, який тисне на дерев’яний прес, і по крапельці олійка стікає у посудину.
Чоловік зазначає, що найбільше люди купують лляну олію. Вона багата на жирні кислоти Омега-3 та Омега-6. А є й клієнти, яким подобається з гарбузових зернят, кунжуту. Найбільше виходить з волоського горіха.
– У мою діжку поміщається близько двох кілограмів ядер горіхів, то з них виходить півлітрова банка олії, – каже Павло Іванович. – Вона дуже корисна, бо містить багато мікроелементів, вітамінів. Хтось присмачує нею салати і каші. Потім і друзям радять, бо дуже смачно. Але смажити на олії з горіхів не можна, бо втрачаються усі корисні речовини! А жінки беруть її для косметичних цілей, тому що чудово пом’якшує шкіру.
– «Жива» олія не має різкого запаху та смаку. У неї аромат того натурального продукту, з якого його віджали, – додає дружина Ірина. – А ще зберігає лікувальні властивості рослин. Наприклад, олія з гарбузових зернят лікує гастрити, виразки шлунка. А з чорного кмину дає протизапальну, антисептичну дію.
Дуже шанує Павло Іванович давню культуру – рижика, якого зараз витіснив соняшник.
– Хоча у Чернігівській, Сумській областях рижик і досі вирощують, то насіння там закуповуємо, – ділиться досвідом господар. – Насіння за фракцією схоже на морквяне. 200 грамів такої «живої» олії, яка має смак редьки, а за властивостями є аналогом кедрового горіха, вартує 120 гривень. Вона нормалізує цукор у крові. А от гарбузи власні маємо, та й у сусідів купуємо.
Загалом понад десять сортів різної олії виготовляє чоловік. Зазвичай свою продукцію продає на місцевому ринку, але має й постійних клієнтів завдяки Інтернету. Люди з різних регіонів замовляють, а він відправляє службами доставки свій натуральний та смачний продукт.
- Лляна олія від природи має легку гірчинку, але якщо смак нагадує риб’ячий жир, то її вживати не можна – зіпсувалася.
- «Живу» олію потрібно зберігати у темному прохолодному місці. Найкраще – у холодильнику.
- Найменший термін зберігання лляної олії – місяць-півтора, а найдовше – у гірчичної та з чорного кмину. Більше року.
Руслана ТАТАРИН
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!