Православна церква велику увагу приділяє поминанню мертвих. Встановлено сім батьківських субот, коли ми йдемо до храму та особливо молимося за спокій душ наших предків. 6 листопада – остання у цьому році, Дмитрівська.
Дмитро Солунський – захисник воїнів
Вона випадає напередодні дня святого Дмитра Солунського, який щороку відзначаємо 8 листопада. Це був великомученик, який постраждав за християнську віру і загинув на початку IV століття. Здавна він вважався захисником вітчизни, патроном військової справи, воїнів і лицарства поряд зі святим Юрієм (Георгієм) Переможцем. В українських церквах і в грецькій традиції згадуваний як Дмитро Мироточець, бо його нетлінні мощі виділяли миро.
Звідки ж пішла традиція поминальних днів? Дослідники пов’язують історію встановлення Дмитрівської суботи з проповідниками християнства святими Кирилом і Мефодієм. Коли вони почали нести слово Боже на слов’янські землі, зіткнулися з язичницьким звичаєм осіннього вшанування предків – тризною. І вирішили встановити день пам’яті святого Дмитрія Солунського, який був одним з найшанованіших святих у їхньому рідному місті Солунь (нині – Салоніки, Греція). Традиція одразу закріпилася у богослужбовій практиці храмів і монастирів Київської митрополії. На території ж сучасної Росії ця батьківська субота згадується у новгородському збірнику XV століття. І її приурочують до перемоги Дмитрія Донського у Куликовській битві, що відбулася у вересні 1380 року.
До храму несуть пісні продукти
У Дмитрівську поминальну суботу належить відвідати храм, замовити поминальну панахиду, поставити свічки та помолитися. Віруючі заздалегідь до церкви приносять хліб, печиво, цукерки, фрукти, овочі, крупи, олію… Це пожертва за молитву, яку здійснює священник. Продукти мають бути пісні – ковбасні вироби чи сири нести на поминальну не потрібно.
Також варто у цей день, якщо є можливість, сходити на цвинтар, поставити свіжі квіти. А вдома зустрітися у родинному колі за вечерею, на якій здавна було прийнято подавати млинці, пироги та варені яйця. Колись до столу кликали й старців, котрих зустрічали біля церкви. Вважалося, що то Бог посилає небіжчиків у їхньому образі, щоб подивилися, як живуть і що роблять їхні нащадки.
Дмитрівською суботою завершується весільний сезон. Якщо якась дівчина залишилася не засватаною, то рік для неї вважався втраченим.
Наталія КРАВЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!