Про поточну ситуацію на фронті, як вдалося уникнути теракту на ЗАЕС, на скільки часу в рф залишається ресурсів для війни з Україною, хворобу рамзана кадирова, ситуацію з ПВК «вагнер» після загибелі євгена пригожина та про найнебезпечнішого для нас супротивника в рф розповів керівник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов.
– Як події в Ізраїлі та Секторі Гази будуть відображатися на російсько-українській війні та на військовій допомозі нам?
– Якщо конфлікт триватиме до кількох тижнів, то в принципі немає про що хвилюватися. Але якщо ситуація затягнеться, будуть певні проблеми з тим, що не тільки в Україну треба буде постачати озброєння і боєприпаси.
– Чи стоїмо ми на порозі Третьої світової війни?
– За сукупністю географії ми бачимо кілька конфліктів, які на перший погляд здаються регіональними, крім України, але вони всі пов язані між собою одними й тими ж країнами, які втягнуті в ці процеси. Тож так, я вважаю, що ми досить швидко наближаємося до глобальної війни.
– Минулого року в цей же період рф здійснювала масовані обстріли нашої енергетичної інфраструктури. До чого нам готуватися найближчими місяцями?
– Ви згадали трагічну частину нашої історії, яка була пов'язана з намаганням росіян зробити нам блекаут. Тоді він, слава Богу, не вдався. Але в їхніх планах особливих коригувань немає, тож вони будуть продовжувати це робити і в цьому сезоні. На жаль, нас знову чекає битва за електроенергію.
Сил і засобів у них достатньо. Останнім часом ракетні удари вони обмежено завдавали, тому певний запас ворог відновив. Він не дуже значний, але достатній для того, щоб створити цілком реальні проблеми не тільки нашій енергетиці, але й нафтогазовій сфері, промисловим підприємствам, військовим об'єктам.
– Які засоби для Сил оборони нам зараз необхідні, крім систем ППО?
– ППО – це і є найголовніша проблема. Тому що все, чим вони б'ють, так чи інакше літає. Тож нам потрібно набагато більше ППО, ніж зараз є.
– Чи військова допомога з боку наших партнерів очікується на приблизно такому самому рівні, як зараз?
– Відповім трошки непрямо на ваше запитання. До середини наступного року ми особливих проблем не бачимо з військовою допомогою. А далі все буде залежати від нас – як правильно зможемо всім донести, показати і пояснити наші потреби, а також налагодити збільшення виробництва у нас.
– Нещодавно ви заявляли, що в нас були всі шанси закінчити війну вже цього року. Що пішло не так?
– Є об'єктивні та суб'єктивні причини – все в комплексі. Але, вибачте, більшість з пояснень цього становить державну таємницю, і це просто не для публічного обговорення. З часом це все стане зрозумілим.
– Цікавить ситуація на ЗАЕС. Влітку всі говорили про загрозу теракту на станції. Яка наразі там ситуація?
– Вона все ще загрозлива, оскільки станція лишається окупованою. І в принципі нічого глобально там не змінилося. Єдине, що кризовий момент, слава Богу, ми пройшли. Я не буду відкривати вам дані, як і що для цього було зроблено. Але ми його на той час пройшли. Проте якщо росія захоче знову щось подібне скоїти, в неї будуть всі можливості для цього. Чи зможемо ми знову запобігти цьому? Сподіваюся, що зможемо.
– Що насправді вони планували зробити на ЗАЕС?
– Хотіли штучно створити техногенну катастрофу. Справа не в підриві атомної станції в тому сенсі, як всі розуміють, що там бах – і розлетілася на всі боки радіація. Там набагато цікавіше вони хотіли зробити: штучне перевантаження системи і контрольований викид радіації. Тобто локалізований за місцем. Усі подібні ігри завжди дуже погано закінчуються. За нашим розумінням, це точно призвело би до реальної ядерної катастрофи.
– Як загибель власника ПВК «вагнер» пригожина вплинула на розстановку сил у російській армії?
– Щодо загибелі пригожина, давайте так: дотепер жодного факту, який підтверджує його загибель, ми так і не маємо. Я не знаю, загинув він чи не загинув. А як вплинуло те, що показали? Певне послаблення всередині ПВК відбулося. Для нас це добре, чого тут приховувати. «вагнер» був дуже серйозним супротивником, коли діяв саме як ПВК. Але коли вони почали вихід з Бахмута, я казав, що більше ми їх як ПВК «вагнер» в Україні не побачимо. Зрештою, ви можете це побачити зараз.
– Що змінює смерть пригожина в контексті нашої війни?
– Це дає величезний шанс і надію на те, що ПВК «вагнер» як єдиний організм не буде тут воювати. Це насправді була величезна проблема для України. Хто б що там не казав, але вони вміли воювати.
– Було багато новин про хворобу кадирова, секретар РНБО Данілов навіть заявляв, що його могли отруїти. Але водночас кадиров постив відео і фото, з'являвся в медіа. Що відбувається?
– Проблеми зі здоров'ям у нього є, це правда. Той епізод, який ви зараз згадали, він справді хворів, але одужав. Це теж треба визнати, подобається нам це чи не подобається. У нього з нирками проблеми. Була загроза життю, але він це пройшов.
– За вашими оцінками, скільки може тривати війна?
– Щодо економіки, без особливих проблем росія може її собі дозволити до 2025 року. За кількістю техніки – до 2026 року максимум. Можливо, трохи швидше, тому що темпи відновлення техніки, які відбуваються зараз у них, не такі високі. Тобто ми виходимо з вами десь на 2025 рік. Людського ресурсу їм вистачить надовго. Але хто б там не казав, якщо оцінювати сукупно наш людський ресурс, то в нас країна теж не така маленька. Інша справа, чи готова рф іти до верхньої межі, до останнього? За фактом, всі вони воюють мобілізованими, відчувають брак боєприпасів, брак озброєнь.
– Коли настане час для переговорів?
– Ви маєте на увазі просто переговори в якийсь момент чи замороження конфлікту? Цього не можна допускати. По-перше, це буде зрада людей, які залишаться на окупованих територіях. По-друге, неправильно з точки зору пам'яті тих, хто загинув, і тих, хто зараз воює. Можливість для дипломатії буде в той момент, коли війна буде завершена. Жодна війна у світі не закінчилася без підписання двостороннього, багатостороннього договору про закінчення війни чи чогось подібного. Багато є форматів, але завжди війна закінчується – треба ж якось порозумітися всім. Але в нашому випадку це можливо виключно тоді, коли окупанти покинуть або хоча б почнуть покидати Україну по кордонах 1991-го року. А росіяни хочуть інакше – мовляв, усе лишаємо, як зараз, і починаймо розмову. Ні, це буде просто зрада наших людей. Адже кілька мільйонів людей в окупації зараз живуть, і вони чекають, коли їх звільнять. Це, до речі, одна з основних функцій держави.
– Ваша особиста думка: от реально, коли настане час переговорів?
– Або коли ми воєнним шляхом повернемо наші території, або коли складуться події так, що буде чітка впевненість, що росія реально починає виводити свої війська по кордонах 1991 року.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!