Маленьке село Угринів Сокальського району було тихим та спокійним. Але відколи поблизу відкрили пункт пропуску через українсько-польський кордон, спокоєм тут і не пахне. Цілодобово гудуть машини, а місцеві жителі чи не щодня ходять до Польщі. Туди несуть спиртне і цигарки, звідти – дешевші продукти.
Черги збільшилися після Різдвяних свят
Нині в Угринові проживає близько чотирьохсот осіб. Є дев’ятирічна школа, садочок, поштове відділення, магазини. Та все одно більшість людей роботи не мали, виживали за рахунок власного господарства. Пункт пропуску «Угринів – Долгобичув» запрацював у 2012 році, але офіційне відкриття відбулось у червні 2014-го. На його будівництво поляки витратили 125 мільйонів злотих. Усе обладнано за сучасними європейськими технологіями. Звичайно, спочатку великого навантаження не було. Всі користувалися давно знаними митницями. Однак останнім часом усе більше людей рветься до Польщі через Угринів, мовляв, тут черги менші. Здавалося б, маючи на території міжнародний пункт пропуску, місцева сільрада мала б розкошувати, але голова Хоробрівської сільської ради Володимир Сава нас розчаровує:
– Від митниці ми не маємо жодних прибутків, одні проблеми, – зізнається Володимир Йосипович. – А все тому, що збудований пункт пропуску на польській території, але ж дістаються до нього нашими дорогами і селами. Раніше рух був менший, а зараз приїжджають не лише зі Львівщини, а й Волині. Бувало до 400 автівок у черзі, яка тягнулася через два села. Після Різдвяних свят вона збільшилася. Звичайно, трапляються аварійні ситуації. Минулого року три корови збили. Правда, збитки відшкодували господарям.
Єдиним великим плюсом для жителів ближніх населених пунктів став піший перехід. За наявності закордонного паспорта і карти малого прикордонного руху громадяни, які мешкають у межах 30-кілометрової зони від кордону, без проблем шнуркують до Польщі. Там їхній основний заробіток, хай і нелегальний. Усім відомо, що із собою, відповідно до законодавства сусідів, можна брати лише дві пачки цигарок та пляшку горілки. У зв’язку з останнім подорожчанням спиртного, оковиту стало не вигідно перепродувати, тож підприємливі українці перейшли на коньяк. Хоча основним ходовим товаром таки є тютюнові вироби.
Туалет у полі: чоловіки – на один бік, жінки – на інший
Ми розпитували, чи виправданий цей ризик. Зрозуміло, що, представившись журналістами, нічого цікавого не почули б, тому обираємо собі псевдопрофесію – нелегального продавця цигарок. Зупиняємося біля одного із сільських магазинів. Тут чимало автівок: хтось докуповує блоки сигарет, хтось гріється кавою. Дехто і сто грамів перехиляє. Після Різдвяних свят охочих перетнути кордон побільшало, тож хвіст черги мало не дістає торгового закладу. Беру каву і підходжу до молоденької дівчини, яка теж щось сьорбає. Цікавлюсь, які цигарки нині мають попит у поляків. Вона здивовано піднімає брови:
– А ви що, перший раз їдете?
– Так.
– То беріть ті, що дорожче 17 гривень, але червоні, щоб міцні були. Але сьогодні їхати не раджу – зміна хренова. Краще дочекайтеся перезмінки. Вона буде в дев’ять вечора. Та ви подивіться, яка черга! Як зараз станете, то до вечора, може, й доповзете. Ми нарахували 130 машин. Пробували домовитися, щоб швидше проїхати, та де там… Крім того, погранєц всі номера автівок у черзі переписав, тож «лєвим» влізти буде тяжко. Мої хлопці вже давно в колійці, ото мене пустили за кавою та в туалет сходити.
– А там що, туалету нема?
– На пункті пропуску є, але ж бачите, що ми за кілька кілометрів від нього. То ходять усі в поле. Чоловіки на один бік, жінки – в інший. Кому ближче, добігає до магазину. Ще встановили дерев’яний с…к, але туди заходити не раджу, краще вже в поле.
Дівчина розповіла, що їм потрібно лише перетнути кордон авто на польських номерах, тож узяли тільки норму, бо знають, що погана зміна. А так два рази в тиждень вона возить цигарки. На себе бере чотири-п’ять блоків. Міцно примотує їх скотчем до тіла. Коли довга черга, то відбитки коробок залишають синці. На ноги начіплює, одягає широкі штани, ніби й не помітно. Сміючись розповідає, що повним легше: вони ще кілька пачок можуть під груди заховати. Переконує, що такий бізнес вигідний.
– Найдешевші цигарки в Польщі коштують 13 злотих (на час написання матеріалу 1 злотий купували за 6,70 гривні), тобто більше 87 гривень. А у нас пачка хай 18 гривень. Здаємо по шість злотих за пачку, нашим-таки українцям, які перепродують їх аж у Варшаві. Коли пощастить перевезти п’ять блоків, порахуйте, скільки навару буде.
– А штрафів не боїтеся?
– Вовка боятися – в ліс не ходити, – засміялася співрозмовниця. – І штрафували не раз. На 100 – це мінімум, було й 500 злотих. Але ж не кожен день попадешся, за кілька поїздок усе відіб’єш.
«На свинокомплекс робити не йдуть. крутнуться до поляків – і мають заробок»
Поблизу пункту пропуску на узбіччі чимало автівок. Їх власники подалися до Польщі пішки. Жителі ж Угринова чи сусідніх Нісмичів частіше й повертаються додому на піхоту. Їх легко можна впізнати: тягнуть важкі пакети з емблемою найдешевшого польського супермаркету. Зупиняють попутки. І ми вирішили підвезти літню жіночку, розговорилися. Тітка Ганна родом із села Нісмичі. Ходила по закупи в сусідню країну, бо «в нас ціни – космос». Розповідає, що в селі особливої роботи нема. А їй до пенсії ще п’ять років, то мусить, як і більшість, мотатися туди-сюди. Стверджує, що піший перехід – то велике щастя для її односельців. Жінка зізналася, що місцеві так звикли до нелегального тютюнового бізнесу, що не вельми й офіційно працювати рвуться.
– От у нас свинокомплекс є, а робітників довозять, свої не хочуть іти, бо крутнуться кілька разів до поляків і мають заробок. Мої знайомі ще на підсадці заробляють, тобто на них товар беруть. За те платять 70 гривень. Дехто й корови попродав. Нема, певно, в селі родини, яка не торгує з поляками. На тому всі заробляють.
Руслана ТАТАРИН, Львівська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!