Ім’я Романа Ковалюка зі Львова невідоме більшості українців. Він загинув у 25 років, а стільки всього встиг! Вивчив англійську, польську, німецьку, японську мови, грав на скрипці, фортепіано, гітарі, співав, захоплювався бальними танцями і японською боротьбою айкідо. Як фізик-науковець писав дисертацію в Японії і в цій східній країні прославляв рідну Україну.
Вагався, ким стати – фізиком чи священником
Ще в дитинстві Роман Ковалюк захопився японською мовою, але опанував її, коли навчався у Львівському університеті імені Івана Франка. Це й допомогло йому у 1996 році як молодому фізику-науковцю з-поміж пів сотні претендентів виграти солідний грант на дворічне стажування у Японії. У цій країні він не тільки трудився у лабораторії, а й розповідав місцевим жителям про невідому їм Україну, адже більшість знали лише слово «Чорнобиль». Виступав на міжнародних конференціях, організовував українські вечорниці, на які сам ліпив вареники, готував борщ, голубці. І співпрацював з християнськими храмами. Віру в Бога йому змалку прищепила побожна бабуся Марія, яка раніше працювала вчителькою. Навіть ще у радянські часи він сміливо вітався словами «Слава Ісусу Христу!», часто приступав до причастя та сповіді.
– Знайшов у Токіо католицькі храми і організував хор, яким сам диригував. Членів цього хору, японців, збирав на репетиції щонеділі, – розповідали журналістам рідні Романа. – А напередодні Різдва розповів їм про свято, навчив їх колядок «Що то за Предиво» та «Во Вифлеємі нині новина», українські слова подав латиною та ієрогліфами. У його кімнаті в гуртожитку була ікона Страждаючої Матері Божої і завжди біля неї жива квітка.
У подяку Господові за свої успіхи Роман вирішив десяту частину своєї стипендії віддати на Божі справи. Приїхавши на канікули додому, пожертвував 3600 доларів на церкву, коли родина мріяла про автомобіль і роками відкладала на нього! А ще Роман вагався, яку дорогу обрати – стати фізиком чи священником.
Японський принц вітав з перемогою
Взимку 1998 року у Токіо на 9-му міжнародному пісенному фестивалі Роман Ковалюк переміг з улюбленою «Червоною рутою». У вишитій сорочці Роман розповів на сцені про Україну, автора пісні Володимира Івасюка. Відома японська співачка Ішії сказала: «Той українець співав так, що хочеться ще і ще слухати. Шкода, що в сучасному пісенному світі мало чути такого душевного співу». Принц Японії Нарухіто особисто привітав Романа з перемогою. Про львів’янина багато писали у японській пресі.
А 19 лютого перед вечіркою в честь переможців конкурсу Роман повертався у гуртожиток. На території Токійського університету його знайшли вбитим. У руках він тримав вервичку, яка постійно була при ньому. Кажуть, що у цей день він сповідався і причастився. І за двадцять хвилин до смерті відправив мамі електронною поштою листа.
– Мені здається, що з Романом все було відомо давно, – зізнавалася мама хлопця журналістам. – Я це якось інтуїтивно відчувала і якнайбільше часу намагалася присвятити синові. Приїжджають на запрошення знайомі Романа американці-музиканти – я беру відпустку і цілий місяць займаюся ними. Дипломна в Романа – у мене знову відпустка. Хто ж її краще надрукує? Я знала всіх його товаришів і всі синові інтереси. Так було до останнього дня. А в той день, коли Роман загинув, вдосвіта до кімнати залетів комарик. І це серед зими! Він тихенько-тихенько дзижчав і ніжно торкався наших облич…
До Романа звертаються як до святого
Для друзів в Японії вбивство Романа стало шоком, вони плакали у церкві і молилися як до святого. Саме японська громадськість зібрала великі кошти, щоб перевезти Романа в Україну. Це були священники, віряни, професори університету, а також родини українців, що проживали в Японії. У зворушливих споминах вони зізнавалися: «Через вашого Романа ми полюбили Україну й українців». Священник-ірландець, який був у Токіо духовним опікуном хлопця, любив його як рідного сина. Саме він вдягнув мертвого Романа у вишиту бабусею сорочку (на крижмі, яку подарували Романові при хрещенні), дав йому у руки ту вервечку, з якою він загинув, і відправив в останню дорогу.
У Японії Роман любив фотографувати місцеву вишню-сакуру та хмаринки. Коли хлопця несли у домовині, на високому і чистому львівському небі пливла світла хмаринка, мама зрозуміла: то був її син. У молитвах до нього чужі люди просять допомоги. Через кілька місяців після його смерті у львів’янки Тетяни Зощенко народився син, який відразу потребував хірургічного втручання. Правда, лікарі сказали, що бувають випадки, коли це може вирішитися само собою у перші кілька днів після народження. На той час Тетяна знала лише «Отче наш», а святою людиною вважала Романа Ковалюка, про якого чула від рідних, які у свою чергу знали його маму. Тому подумки просила Романа про допомогу. І те, що сталося далі, інакше як дивом не називає. І про це з вдячністю Роману сім’я пам’ятає вже 25 років.
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!