На Рівненщині монах підпалив хату, де були колишня дружина і син
Рівненщина

На Рівненщині монах підпалив хату, де були колишня дружина і син

12 липня, 19:44
0
0
Сподобалось?
0

Те, що сталося на Рівненщині, у голові не вкладається. Будинок з ексдружиною та її сином серед ночі підпалив… монах – колишній настоятель чоловічого монастиря! Розум затьмарив гнів та ненависть. І той, хто ще недавно вислуховував чужі гріхи, сьогодні відповідає за свої – не лише перед Богом, а й перед законом.

Мав чотири жінки

Володимир Карпінський змолоду мав запальну натуру. Як сам зізнавався колись в інтерв’ю: «Я у школі забастовки організовував, потім був такий собі Бандера на Донбасі, у 69-му році. Як завербувався в училище на шахтаря вчитися, щоб отримати паспорт».

Монах Нифонт дев’ять років був настоятелем монастиря

Коли Володимира забрали в армію, він і там бунтував. Не втихомирився й на заробітках у Росії. Чоловік довгий час працював на Півночі та неподалік Москви, у Пензенській області, хвалився: і там страйки влаштовував…

– Але якось мене минало, не потрапив у тюрму ні разу, – з гордістю казав.

Життя добряче його помотало. Мав золоті руки, напористість у роботі, але ніде надовго не затримувався. Спробував хліба й у Європі – у Польщі, Чехії та Португалії. А в Україні одне за одним міняв місця праці. Трудова книжка Володимира Карпінського була вся списана: за 24 роки нараховувала аж 22 записи. Та й в особистому житті не все ладналося. Розповідають люди, що мав чотири жінки, та з жодною по-справжньому так і не зійшовся. Хоч не з усіма на віру жив, а мав штамп у паспорті – одного разу офіційно став до шлюбу.

Пішов у послушники  після Помаранчевої революції

Врешті доля закинула чоловіка у монастир. Наважився піти у послушники після Помаранчевої революції. Спочатку ніс послух у скиті на Козацьких могилах, що у Радивилівському районі на Рівненщині, пізніше – у Гурбах в Здолбунівському районі, теж Рівненщини.

Так сталося, що намісник Свято-Воскресенського Гурбинського чоловічого монастиря загинув. І у 2006-му році Володимир, прийнявши постриг з ім’ям Нифонт, був призначений на його місце. Мав тоді чернець 57 років.

Ніхто не применшує старань монаха – для святої обителі він зробив дуже багато. Подбав, аби біля скиту виріс і храм. Скільки всього в приміщеннях та на обійсті зробив своїми руками! Але бунтівна натура давала про себе знати, виникали конфлікти з вищим церковним керівництвом. Врешті через дев’ять літ церковний синод настоятелем монастиря у Гурбах призначив іншого ченця, отця Онуфрія. Відтоді ієромонаха Нифонта наче підмінили…

З келії – на фронт

– Особисто у мене з ним неприязних стосунків не виникало, – розповідає настоятель Свято-Воскресенського Гурбинського чоловічого монастиря архімандрит Онуфрій (Ляди). – Але було видно, що він дуже розстроївся. Ще якийсь час побув у Гурбах, а потім монастир покинув.

Тепер отця Нифонта покликала війна на Сході України. Пішов він на фронт в «Айдар»! Але й там довго не прослужив. Врешті в одному з інтерв’ю він зізнався:

– Я ніде не потрібен. Мене не прийме жоден монастир...

Певно, нічого іншого літньому чоловікові не залишалося, як піти з поклоном до своєї колишньої офіційної дружини, з якою розлучився три десятки літ тому. Разом вони проживали у селі Межиріч Острозького району на Рівненщині. При розлученні свою частину хати Галині Хвойній Володимир Карпінський відпродав. Тепер же попросився в хату ексблаговірної «постояльцем».

– Я дозволила йому тут пожити, розуміла, що попав у скрутне становище, – розповідала журналістам пані Галина. – Але потім він почав дивно поводитися, мені погрожувати. Казав, що спалить будинок.

Їй не хотілося вірити, що чоловік перейде від погроз до реальних дій. Хоч і згадала, як перед розлученням він вже намагався спалити хату (тоді з вогнем пішов хлів). Але невдовзі Нифонт зник. Не було його місяців зо три, й жінка сподівалася, що нарешті втихомирився й знайшов для себе якусь іншу обитель. Але однієї ночі чоловік таки заявився на її подвір’я. Прийшов з… коктейлями Молотова.

Якби не син, згоріла б живцем

Події тієї страшної ночі у грудні 2019-го Галина Хвойна досі не може згадувати без хвилювань. Напередодні до неї у гості приїхав син Микола. І залишився в мами ночувати. Раптом після півночі почувся якийсь удар. Пенсіонерку розбудив крик сина:

– Нас грабують!

Та за мить будинок став наповнятися димом, в одній з кімнат вже палав вогонь. Пані Галина вибігла в іншу, відкрила вікно. І побачила на подвір’ї свого колишнього чоловіка з палицею у руках (нею, як з’ясувалося пізніше, він розбив вікно, щоб закинути в дім пляшки з горючою сумішшю).

– Що ти робиш?! – крикнула.

Він мовчав. Але коли жінка гукнула сина, що, мовляв, бачить того, хто їх підпалив, Нифонт прокричав:

– Як він зараз вийде, то тут і ляже!

І втік.

Галина ХВОЙНА ледь не згоріла в своїй хаті

Микола не став доганяти палія – рятував від вогню дім. Швиденько килимами, які позносив із сусідньої кімнати, понакривав палаючу підлогу й позривав штори, що вже зайнялись, аби стримати поширення вогню. А матір у паніці кинулась голіруч гасити полум’я. У результаті отримала опіки рук – вони вкрилися страшними пухирями.

Про підпал Микола одразу повідомив у поліцію. І на світанку правоохоронці затримали монаха Нифонта. Що це його рук справа, той і не відпирався. До речі, поряд з будинком Галини Хвойної правоохоронці виявили ще кілька пляшок з горючою сумішшю. Для них пальне монах злив зі свого мопеда, а гніти зробив з власної сорочки. З усього було видно, що палій ретельно готувався. Розповів, що планував закинути коктейлі Молотова по черзі у всі вікна, аби унеможливити відступ з охопленої вогнем хати. А ще перерізав дріт до насоса, який качав воду. Тож без сумніву: аби не син Микола, його матір згоріла б живцем.

Дали три роки тюрми

Коли Нифонт був настоятелем монастиря, ревно перевіряв кожного, хто приходив у святу обитель, чи, бува, не мали хлопці в минулому проблем із законом. Тепер за знищення чужого майна сам отримав три роки тюрми (суд також зобов’язав винуватця виплатити колишній дружині 10 тисяч гривень матеріальної та три тисячі моральної шкоди). Хоч за замах на умисне вбивство монахові могли дати й усі п’ятнадцять! До речі, з таким досить м’яким вироком зловмисник згідний не був і подав на апеляцію. Та її програв. Захист чоловіка має ще три місяці, щоб подати касаційну скаргу до Верховного суду. Та чи скористається цим, невідомо. А поки монах Нифонт перебуватиме під вартою. Потрапив на лаву підсудних у 71 рік.

«Вони Євангеліє читають автоматично, а проповідують лукаво. Бо брешуть...» – насмілився колись сказати монах Нифонт про інших ченців. Але саме він своїми вчинками красномовно показав, хто вовк в овечій шкурі. Бо ні роботи не тримався, ні сім’ї, ні церкви, а на старість літ у тюрму попав.

– Чи можуть позбавити ченця Нифонта чину монаха? – запитала я в архімандрита Онуфрія.

– Ні, чин не знімається до смерті, – пояснив він. – Хоч церква дивиться на такі вчинки з болем у серці. Взагалі, покинути монастир для ченця – великий гріх. Бо церква вже не звершує над ним ніяких таїнств. Навіть посповідатися він не зможе. Але завжди лишається шанс для покаяння.

Наталія КРАВЧУК



Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися