Даниїл Тарнавський – військовий капелан 19-ї ракетної бригади «Свята Варвара». Своє життя він присвятив служінню Богові. У 20-річному віці прийняв чернечий постриг, душпастирське служіння провадив на парафіях. Отримав науковий ступінь доктора богослов’я і найвище духовне звання у монахів – архімандрит.
– У 2017-му я цілком і повністю усвідомив, що тим шляхом, яким йде Українська православна церква московського патріархату, мені з ними не по дорозі, – зізнається отець Даниїл. – Не міг поступати врозріз зі своєю совістю, коли на Сході гинуть люди.
Його прийняли у Хмельницьку єпархію Української православної церкви, тоді ще Київського патріархату, і він звернувся до владики, щоб виділили якусь парафію. На що отримав відповідь: «Отець архімандрит, у мене є для вас особливе служіння, ви будете військовим священником». Таким чином Даниїл Тарнавський став капеланом 19-ї Хмельницької ракетної бригади «Свята Варвара».
– Моя головна справа як військового священника – це молитва. Треба щонеділі відслужити Божественну літургію. На території підрозділів маємо обладнані молитовні кімнати або намети. Молимося за здоров’я, за упокій, проводжаємо в останню путь людей, – розповідає отець Даниїл. – Тобто все те, що здійснюється у звичайному храмі. Крім того, надаємо душпастирську опіку не лише для військовослужбовців, але й для членів їхніх родин, хрестимо діток.
Капелан для воїнів у зоні бойових дій – це товариш, психолог і священник. Вони відчувають себе духовно захищеними. За словами отця Даниїла, молитва діє на бійців благотворно: «Отче, ми не ходимо щонеділі на богослужіння, але коли йдемо зранку на бойове чергування і чуємо, що лунає молитва, для нас це є підтримка. У такі моменти відчуваємо душевний спокій».
Священник розповідає, що захисники на фронті сповідаються і причащаються. Ті богослужіння, які традиційно звикли здійснювати у храмах, в монастирях, на парафіях, там скорочені. Одяг, який носить священник у звичайному храмі, категорично не підходить в окопах.
Даниїл Тарнавський розповідає, що за будь-яких обставин намагається підібрати особливі слова для воїнів, аби зберегти у їхніх душах людяність і віру:
– Бувають ситуації, коли боєць перебуває в стані ступору або в стані агресії – ти повинен знати, як з ним розмовляти. Хтось у сильній депресії. Іноді їм потрібно просто виговоритися. Капелан завжди повинен пам’ятати, що, незважаючи на те, що він військовослужбовець, але він у першу чергу священник. Тобто благодатне Світло віри Христової повинен розносити своїми діями, своїми вчинками, своїми словами і нагадувати про те, що є Бог, і що Бог це є любов. Ми повинні пам’ятати слова зі Святого Письма, коли Христос казав до апостолів: «Ви є Світло Землі».
Капелан Даниїл Тарнавський розповідає, що найважче хоронити героїв-захисників, і додає:
– Дуже часто, коли здійснюю чин похорону, чую такі слова: «Нехай земля буде пухом». Дуже мало людей знає, що насправді ці слова є давньоримським прокляттям покійному. Ось як звучать вони повністю: «Нехай земля тобі буде пухом і м’яко покриває пісок, щоб собаки могли вирити твої кістки». Хочу пояснити, що православні християни не вживають такого язичницького виразу. Замість цього можна помолитися коротко: «Упокой, Господи, душу раба Твого новопреставленого воїна, і прости йому всі провини його вільні й невільні, і даруй йому Царство Небесне».
Священник вірить:
– Наш народ виборює право жити самостійно, ми захищаємо свою територію і боремося за нашу Незалежність. Правда за нами. А за ким правда – за тим Бог. Тому я переконаний в тому, що перемога у війні, яку розпочала росія, обов’язково буде за Україною.
Олесь ТИХОНЕВИЧ
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!