Екс-півзахисник Волині В'ячеслав Шарпар розповів Football.ua про фінансову ситуацію в луцької Волині і свій перехід в казахстанський «Атирау». До Вашої уваги найцікавіші фрагменти розмови.
– Черговий відхід з «Волині», цього разу – заради «Атирау». Наскільки важко вам дався цей крок?
– Мені він дався не важко. Чекав до останнього, чи знімуть з «Волині» очки. Як тільки рішення винесли, я перестав бачити сенс залишатися в Луцьку. Залишався б у клубі – мотивація була б на нулі.
– Ключовий фактор – зняття очок, чи все ж незрозуміла фінансова ситуація?
– Важливо і те, і інше. Дивіться: власник Волині не бачив сенсу виплачувати величезні суми заради 12 очок. І я його десь розумію, бо суми накручені. Думаю, у нього є гроші заплатити, але він вирішив не робити цього, пішов на принцип.
– Що ви маєте на увазі, говорячи про те, що суми накручені?
– Клуб винен був людям одні суми, але футболісти виграли судові справи і таке поняття, як «за моральну шкоду» помножило ці суми в разів п’ять. Я не розумію, чому власник «Волині» не питає з керівництва клубу, як допустили подібне. Адже спочатку можна було всі ці суми заплатити футболістам. Наскільки я знаю, цифри там були не такі вже й великі. Зараз же постраждали нинішні гравці команди, тренери, а головне – наші уболівальники. Спочатку сезону нам поставили завдання потрапити у п'ятірку, і, я думаю, у нас були хороші шанси закінчити чемпіонат у зоні єврокубків: було два очки відриву і календар краще, ніж у «Ворскли», адже ми вже зіграли двічі і з самою «Полтавою», і з «Шахтарем».
– До останнього часу, поки ви перебували в Луцьку, що говорили і обіцяли футболістам? Як поводився Віталій Кварцяний?
– Кварцяний спочатку вірив, що до зняття очок не дійде. Говорив нам, що розмовляв з власником клубу, який запевнив його, що все буде в порядку, і щоб ми не переживали. Але час минав, і ми бачили, що нічого не відбувається. Наприклад, нам пообіцяли гарні преміальні за п'яте місце після першого кола і за підсумками чемпіонату – конкретно за виконану задачу. Цих грошей ми не отримали. А тепер дивишся в таблицю, де ми вже дев'яті, і розумієш, що всі зусилля були марні.
– Була якась розмова, що бажаючі футболісти можуть спокійно розірвати контракти і піти?
– У тому-то й річ, що без проблем піти з «Волині» не виходить. Кварцяний хотів зберегти склад і готовий був зробити для цього все, що від нього залежить. Але його в клубі взагалі відгородили від фінансів. Він займається тільки командою, плюс, може вирішувати кадрові питання: потрібен футболіст йому чи ні. Максимум, що він міг – вирішувати якісь нюанси, але серйозні фінансові питання вирішують в клубі зовсім інші люди. Тому я, наприклад, домовився, якщо це можна так назвати, от як: я пробачив клубу всі борги, а це більше, ніж півмільйона гривень, і тільки взамін на це мені дали статус вільного агента. По-іншому мені піти не вдалося б.
– Тобто, це був ультиматум з боку керівників клубу?
– Виключно ультимативна форма спілкування. Коли я йшов, то казав це всім людям у клубі, і тепер, користуючись нагодою, хочу сказати це публічно, щоб почув і Ігор Палиця: якщо раптом на моє прізвище, на зарплату гроші все ж будуть виділені, то я хочу, щоб всю цю суму перевели на рахунок дитячого будинку в Луцьку або Рівному, де я живу, допомогли дітям. Я не до кінця вірю, що ці гроші не підуть в іншу сторону і не осядуть в чиїйсь кишені. Таке моє прохання через пресу.
– Клуб буде існувати і грати у другій частині сезону, і, отже, всі готові залишитися, або серед футболістів було чемоданний настрій?
– У хлопців, ясна річ, на найкращий психологічний стан: розраховували на одне, а тепер... Але було зібрання клубу, на якому Кварцяний передав слова Палиці про те, що гравці продовжать отримувати всі прописані в контрактах суми в повному обсязі до літа. Ну, ясна річ, що про преміальні за п'яте місце вже не йдеться, адже команда тепер дев'ята. Але, думаю, якщо у когось із хлопців будуть гідні пропозиції – будуть розмовляти з керівництвом про розрив контракту.
– Ви розривали контракт саме заради «Атирау», або навіть якби не було стовідсоткового варіанту, то все одно не залишилися б у Луцьку?
– Якби не було варіанту з «Атирау», то я не розривав б контракт – довелося б дограти до літа у складі «Волині».
– «Думаєте, такий перехід піде на користь вашій кар'єрі?
– Я думаю, такий перехід не зашкодить моїй кар'єрі. Нормальний варіант. Я знав, на що іду. Що стосується питання грошей – хочеться якоїсь фінансової стабільності. Розумієте, у мене її не було в Україні протягом вже двох з половиною років. Був у «Говерлі» в оренді, в «Металісті» - ні там, ні там гроші не віддали, суджуся з обома клубами. А сенс, якщо федерація футболу тільки відстрочки робить, а гроші ніхто повертати і не збирається. Наприклад, я виграв суд, і «Говерла» повинна була закрити борг переді мною до першого жовтня 2015 року. Це вже два роки минуло, як вони мені винні гроші. При чому, я пішов назустріч Олександру Шуфричу: підписав мирну угоду. Домовилися вписати в договір пеню за несвоєчасну виплату: 100 доларів за кожен день прострочення. Ось, з першого жовтня щодня борг «Говерли» збільшується. Але все це, виходить, віртуальні гроші – їх мені ніхто не виплатив, і ніхто ужгородський клуб не примушує це робити. В українському футболі все зараз вкрай важко. У мене там одні суди. Втомився, не хочеться більше судитися. Тому з «Волинню» розірвав контракт, погоджуючись з умовами клубу. Хоча міг почекати десять днів - якби не заплатили за цей час належне, написав би папір, пішов би вільному агентом, і знову – суд. Але клуб-то рідний, було багато і доброго. Тепер переживаю тільки про те, щоб зароблені мною гроші пішли куди треба, і люди в клубі виконали моє прохання.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!