Луцька міська рада не визнає смерть свого мера
Луцький міський голова Микола Романюк помер 3 лютого. За своїм містом він уже півтора місяця пильнує з небес, але водночас… залишається його мером. «Так не буває», – скаже кожен при здоровому глузді, але це не стосується частини депутатів Луцької міської ради.
На жаль, склалося так, що після смерті батька міста його блудні діти-депутати одразу ж поринули у боротьбу за булаву міського голови.
Кілька тижнів міська рада просто не могла зібратися на пленарне засідання 19-ї позачергової сесії, на якій ставилось одне питання – визнання факту смерті міського голови Луцька Миколи Романюка. Тим самим депутати мали дати спокій його душі, а заодно і зробити перший крок до перевиборів мера. Лише під час третьої спроби зібрати обранців нова ситуативна більшість у міській раді з представників «УКРОПу», «Батьківщини», радикалів та двох перебіжчиків із «Солідарності», які входили до найближчого оточення Миколи Романюка, відкрила карти – спочатку вони хочуть отримати посаду секретаря Луцької міської ради (він виконує обов’язки мера у разі його смерті). Правдами-неправдами вони добилися того, щоб у порядок денний позачергової сесії перед питанням про смерть Миколи Романюка включили пункт щодо звільнення чинного на той момент секретаря ради Юлії Вусенко. Та коли нова більшість проголосувала за відставку Вусенко (це рішення вона одразу ж оскаржила у суді та звернулася до правоохоронних органів, бо процедура була сумнівною), про Миколу Романюка скромно забули. Цього вівторка відбулася 20-а сесія міської ради, в якій на знак протесту не брали участі депутати з колишньої промерської більшості. Силами все тих же трьох фракцій та перебіжчиків «укропівця» Ігоря Поліщука обрали новим секретарем міськради.
Здавалося б, цілі досягнуті й тепер більшість таки змилується над пам’яттю Миколи Ярославовича. Але ж ні! Один з депутатів від «УКРОПу» заявив: «Проект рішення про припинення повноважень міського голови зараз не на часі». Мовляв, спершу треба передати владу, печатку, кабінет і так далі. Ще далі пішов колишній соратник Миколи Романюка, а нині член нової більшості Євген Ткачук. «Нічого страшного немає, якщо ми не визнаємо смерть, а припинимо повноваження міського голови», – вважає він.
Більшого цинізму уявити просто неможливо. Політичні амбіції взяли верх над здоровим глуздом. Для чого затягувати просте питання? Можливо, щоб виграти більше часу і згуртувати захоплений адмінресурс перед виборами? Навіть думати про такі методи бридко. Ще просто хочеться запитати: «А де ж совість?».
А чи можете ви, шановні депутати, пригадати, що казали рідним Миколи Ярославовича під час похорону? А чи зможете ви подивитися їм в очі зараз? А як вам іти до людей на наступних виборах після диких танців на кістках покійного мера? І чому ви не боїтеся Бога?
Сергій КРАЙВАНОВИЧ, м. Луцьк
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!