Тепер плаче, що єдина невістка виживає її з квартири, заробленої тяжкою працею
Хіба думала Оксана Крукова з Локачів, що її страшна старість чекатиме? Спершу здало здоров’я – «заробила» цукровий діабет, спинні грижі, перенесла кілька операцій, п’ять інсультів. Та це не найгірше, каже, що могло статися. Бо до року поховала двох синів. Один помер від раку, а другий сам вкоротив собі віку. Може, якось помаленьку й відходила б від страшного горя, та, бідкається, єдина невістка тепер геть спокою не дає. Бо хоче… вижити її з квартири.
Повісився на дверях материного підвалу
Свою молодість Оксана Севастянівна провела на Уралі, в Челябінській області. Там і заміж вийшла. Але не зжилися. Чоловік дуже знущався. Тому Оксана забрала сина Олега з синдромом Дауна і повернулася назад на Волинь. Офіційно подружжя не розлучалося. Вже у Локачах Оксана Севастянівна, влаштувавшись на роботу знову ж таки зварювальником, зустріла іншого чоловіка. Народила йому сина Івана. Але і з ним сімейне щастя було недовге, розійшлися. Так усе життя ставила двох синів на ноги сама. А ще добилася двокімнатної квартири, через яку тепер не має спокою. Олег так і лишився при матері. А Іван, одружившись, захотів жити із сім’єю окремо.
– В мене трошки грошей було, він узяв кредит і купив однокімнатну квартиру в Локачах. Я той кредит ще три роки платила, – розповідає жінка. – А потім дізналася, що житло оформлене на невістку Оксану. Але то їхнє діло, як вони вирішили.
В молодого подружжя народилася дівчинка Юля. Бабуся каже, що любить її більше за життя, тому завжди старалася копійкою чи продуктами допомогти синові з невісткою. Мала із чого, бо з другим сином-інвалідом на двох раніше отримувала дуже добру пенсію. Але в нього виявили саркому, і наприкінці серпня минулого року Олег помер.
На той час Іван був на заробітках у Польщі. За словами жінки, подружнє життя в її сина з невісткою не дуже складалося. Врешті обоє познаходили собі пару на стороні. Каже, Оксана мала собі когось тут, а Іван не сам поїхав за кордон…
– Він рік удома не був, поки карту поляка не виробив. А це приїхав у травні. Радів, що йому там у Польщі добре. Казав, що до мене приїжджатиме, а жити збирається там. Був веселий, мав плани на майбутнє, – згадує згорьована мати.
Але за два дні все «перегралося».
– Оце були в їхньої подружки іменини, гуляли в ресторані. Оксана схватила букета роз, Івана обняла, а подружка сфотографірувала, і відіслали на телефон жінці, з якою збирався жити син. І та стала писати всякі есемески.
Що було далі, Оксана Севастянівна достеменно не знає. Каже, син серед ночі повернувся п’яний. А зранку взяв гроші, щоб повезти доньку в Луцьк у розважальний центр, і пішов. Та з Локачів, як виявилося, не поїхав. Ще ввечері жінці подзвонили знайомі від невістки і сказали, що Іван там, що вони з Оксаною помирились… А зранку пенсіонерка прокинулася від страшного крику. За мить у двері стукала сусідка: «Іван висить на ваших дверях у підвалі».
Невістка била свекруху просто на могилі сина?
Було це 8 травня. Як тоді витримало материнське серце – одному Богу відомо. Бо фактично за вісім місяців пережити смерть двох своїх дітей – то жахливе випробування… Але того, що почалося пізніше, навіть у страшному сні жінка побачити не могла.
– Ще тільки мій Олешка помер, невістка дзвонила і вимагала переписати на Юлю мою квартиру, яку я приватизувала на Івана. Лякала, що інакше я внучку не побачу. Сподівалася, що буде при синові спокійна старість. А тепер… З тої квартири, яку важко заробляла, мені після його смерті осталася тільки частка. Інша – Оксани і Юлі. І спокійно жити мені тут не дають. Я боюся в хаті открита бути. Невістка дзвонить: «Ще ти, сука, жива? То я приїду – ти здохнеш», – плаче.
Було, що невістка свекруху била. Це бачили і нам підтвердили сусіди пенсіонерки. Зокрема, як молода жінка шарпала Оксану Севастянівну за коси й копала на землі просто на могилі її сина Івана на цвинтарі! Люди казали пенсіонерці, аби та написала заяву в поліцію. Але бабуся пошкодувала невістку. Сподівалася, та отямиться, однак помилилася.
– За що вона мене так обіжає? – не може зрозуміти жінка. – Якби по-доброму було, Юлі все б і лишилось. А так я подумаю. Бо маю на кого переписати свою частку. Я ж майже не ходяча, живу на пенсію, яка вся йде на ліки. Мене треба глядіти. А з їхнього боку помочі нема, тільки зневага. Напишіть, люди добрі, щоб інші читали і думали: за що так невістки обходяться з нами, свекрухами?
Наталія КРАВЧУК, Волинська область
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!