У маленькому селі Клевецьк Турійського району на початку кладовища є старенький пам’ятник. За блакитною фарбою, якою його неодноразово оновлювали, вже важко прочитати, хто і коли тут похований. Але місцеві добре знають, що спочиває в одній могилі подружжя пенсіонерів, які зійшлися на старості літ і померли в один день непростою смертю. І пригадують незвичайну історію. Випадок настільки унікальний, що ми вирішили розповісти про нього на сторінках газети.
Адам Гайдамашук залишився вдівцем із сином Федором. І вже на схилі літ зійшовся з Наталією Шайнюк. Вони жили у селищі Люблинець Ковельського району. Вона ніколи не була заміжньою і мешкала самотньо. Тож коли посватався Адам, дала згоду ділити з ним радості й печалі спільного життя. Так і жили на віру, бо смішним видавалося розписуватися у такому віці. Адам прийшов у «прийми» в стареньку хатку тітки Наталки. А по сусідству у новій багатоповерхівці мешкав син Федір із сім’єю. Частенько провідували одне одного. Старенькі добре ладнали між собою. Люди переказують, що громадянська дружина навіть годувала чоловіка з ложечки, бо немічним на старості став. Біда прийшла несподівано.
– Тьотка Наташа дуже добра була, мою дочку гляділа, як рідну. Золотий характер мала, тільки долю нещасну, – зітхає дружина Федора Галина Гайдамашук. – У шість років вона залишилася сиротою. Трохи брат її глядів, а потім до лісу втік. Працювала в колгоспі. Замужем не була, тому й зійшлася на старості з нашим дідом. Він в начальстві колись ходив, партєйний був. Того страшного дня я одружувала сина. Ввечері ще зайшла до свекрів. Занесла їм коровай, а вранці виходжу на вулицю – купа міліції біля їх хати. Сусіди знайшли ледь живу тітку біля сарайчика. Ми розпитували, що сталося, а вона ледве губами ворушила, вся закривавлена. Викликали «швидку», але медики не врятували нещасну жінку. Вже потім нам міліціонери повідомили, що серед ночі до них заліз якийсь хлопець. Хотів зґвалтувати стареньку. Дід кинувся заступатися, той його почав лупити, а тітка через вікно вискочила. Але далеко втекти не вдалося – нелюд настиг її на вулиці. Душив, глумився. Правоохоронці встановили його особу. Виявилося, він психічнохворий… Почали ми готуватися до похорону. Свекра покликали до себе. Зібралися вечеряти. Поставили дідові миску з їжею, хліба дали. Можливо, не розжував його добре, чи не туди пішло, але сталося ще одне лихо – вдавився він.
Довелося рідним готуватися не до одного похорону, а до двох. Ще при житті Наталія Шайнюк заповідала поховати її у рідному селі Клевецьк Турійського району, де народилася і живуть родичі. Там знайшов вічний спочинок і дід Адам. На спільному пам’ятнику, окрім імен та прізвищ, зазначений лише рік їхньої смерті – 1993. Та короткий напис: «Пам’ять від рідних», які й доглядають за похованням.
Руслана ТАТАРИН, Волинська область
Фото автора
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!