На подвір’ї Ірини та Андрія Апончуків із села Зеленого на Горохівщині завжди красиво й охайно. Куди не глянь – привертають увагу декоративні кашпо для квітів, а поміж дерев з-під чудернацьких капелюхів визирають веселі гноми та пишаються барвистими гривами коні.
Перехожі раз у раз зупиняються, аби помилуватися оригінальними фігурками, які власноручвиготовляє молода господиня. Сама ж вона анітрохи не заперечує, що отримує задоволення від хобі, яким захопилася нещодавно та при нагоді від щирого серця роздаровує свої творіння добрим людям, пише "Горохівський Вісник".
Народилася Ірина в селі Лосятин на Тернопільщині, зростала в сім’ї, де понад усе цінували повагу до праці, любов до Бога та один до одного. Де б не була Ірина, стежечка її долі завжди приводила до храму. Під звучання церковних дзвонів завше дякувала Всевишньому за все, що має. Надихалася легкістю, з якою спішила на Літургії. Раділа, розглядаючи рідні сільські краєвиди, що неповторно виднілися з височіні Почаївської Лаври. Там же вперше зустріла свого майбутнього чоловіка, який на той час саме закінчував семінарію. Три роки тому, коли священнику Андрієві Апончуку довірили наставництво парафією церкви Різдва Пресвятої Богородиці, поселилися у мальовничому селі Зеленому. Ірина Апончук працює тут завідувачкою клубу.
Мистецтво нині супроводжує Ірину Апончук у кожній сфері її діяльності. Невимовне натхнення черпає молода жінка, виготовляючи різноманітні декоративні скульптури. Багато з них – їжаки, коники, гноми, сонечка – встигли стати прикрасами не одного двору, оскільки радо презентує власноруч створені фігурки односельцям. Про оригінальне хобі Ірина говорить просто: «Робота з любов’ю – то не робота, а неймовірна насолода, адже заглиблюючись в улюблене заняття, забуваєш про сон і їжу. А коли ще й прагнеш розвиватися в цьому напрямку, мусиш до всього ж безупинно над собою працювати».
Не нехтувати своїм талантом повсякчас застерігає кохану чоловік Андрій. Він підтримує дружину в її захопленні й завше допомагає, коли є необхідність принести піску, води та цементу для створення майбутньої скульптури. Далі ж Ірина самостійно виліплює диктовані уявою фігури, оживляючи їх яскравими фарбами.
Великого значення надає жінка творчій спорідненості зі старшою сестрою Неонілою. Саме вона свого часу власним прикладом надихнула захопитися декоративним мистецтвом. Нині сестри з задоволенням діляться новими ідеями, обмінюються набутим досвідом та пишаються результатами праці одна одної.
Цьогоріч синочок Ірини та Андрія Серафим став школяриком Зеленської гімназії. Слідуючи тенденціям Нової української школи й враховуючи побажання учительки, творча матуся креативно розмалювала частину стіни в першому класі різноманітними казковими персонажами. Тепер маленькі здобувачі освіти щоденно поринають у світ усміхнених морських мешканців та милуються пейзажами, вміло переданими світлими акриловими барвами.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!