Золота осінь зачинає веселу весільну пору. У пекельну війну гуляють не гучні і велелюдні гостини, проте обов’язково – з короваями, батьківським та заручальним хлібом. Якщо колись полюбляли з білими лебедями та барвистими квіточками, то з початком російської війни часто замовляють патріотичні. А пече цю дивовижну красу Лілія Охрим із Шацька. З її хати короваї роз’їжджаються по усій Україні і навіть летять далеко за моря-океани.
Священник благословив – і замовлення посипалися
У сімнадцять років Ліля вже напікала солодощів на ціле весілля. І згодом, коли зібралася на весілля до родича, наважилася вперше спекти коровай. Хліб святий вдався на славу! Так у свої двадцять з лишком стала пекти короваї, коровайчики, батьківські хлібини…
– За основу беру рецепт маминої паски, який знайшла в її записнику. На жаль, мама не бачила жодної моєї роботи… Вона померла, коли мені було сімнадцять... – Ліля ледве стримує сльози. – Вона не займалася випічкою, а от татова мама короваї пекла.
У мирний час лише за тиждень Ліля готувала до тридцяти короваїв! Замовляли її вироби не тільки на Волинь, Львівщину, Рівненщину. Везли її короваї машинами у Польщу, летіли в літаках, де для весільних хлібів купували спеціальний квиток на пасажирське місце – в Італію, Францію, Туреччину, Німеччину, Англію, у далекий Китай. Це місцеві мами з сіл біля Шацька чи Любомля замовляли для своїх дочок, які виходили заміж за іноземців у такі далекі краї.
– Навіть наші волинські палки з тістом, якими прикрашають короваї, теж летіли за кордон, – посміхається Ліля. – До війни дуже багато білорусів у мене замовляли. Тепер, ясно, ні, але фото з моїми короваями поширюють. Років п’ять тому замовляв коровай білоруський батюшка. То він мене так поблагословив своїми побажаннями, що я цілий день записувала замовлення – телефон не вмовкав!
Був і прикрий випадок. Жінка, яка замовила коровай, не забрала його – діти її не пустили на весілля. Як виявилося, вона любила хильнути зайвого. Що ж, не пропадати добру – чужим короваєм смакувала уся Ліліна вулиця.
Патріотичні короваї
Завдяки участі у двох грантах Ліля виграла професійну техніку. Сама б не завжди впоралася із замовленнями, тож Лілі допомагає старша дочка Іванка. А коли вона була ще дитиною, квіточки і пташечок вміло ліпили сини.
– Ми бережемо родинні секрети випічки, то тяжка праця і досвід. Буває, стогну, не хочу, тяжко, але не можу дочекатися, коли піст закінчиться, – зізнається Ліля. – Працюю ночами, бо вдень робота, господарка. Як зарядишся з понеділка – такий азарт бере. Хочеться щось нове нафантазувати. До речі, я єдина на Волині печу шоколадні короваї, це моя розробка. А вийшло все випадково: сплутала на фото перепечене тісто з шоколадним, а коли про це дізналася, то подумала: а чом би й ні? Шоколадні короваї йдуть на ура. Такий з червоними квітами летів у Лондон.
З 2014 року Ліля часто пече патріотичні короваї з жовто-блакитними квітами. Замовляють для військових батьки, хресні мами, які живуть у навколишніх селах. А минулого року до Лілі нареченого привів… командир. Хлопчина був аж з Херсонщини, йшов у заручини до місцевої дівчини. Сказав: «Зробіть так, як полагається, бо в нас такого нема і я не знаю, що треба». Ліля спекла йому хлібину, яку несуть у свати.
Тісто не вдавалося – а доля у молодят гарна
У народі кажуть: який коровай, така й доля. Проте Ліля тепер у це не вірить. Пригадує, коли спекла коровай для знайомих, аж сама замилувалася, який він гарний вдався, значить, і доля до наречених має бути прихильною. Але через кілька років дізналася, що ті молодята не мали дітей і розлучилися. Розповідає і про інший давній випадок. Замісила тісто, як зазвичай, а воно не вдається, хоч плач. На стіл кладе, а коровай ніби хто ламає. Шість разів переробляла! А через років п’ятнадцять приїхали ті наречені і замовляли коровай для рідні – веселі, щасливі, тішаться дітьми. От і вір після цього забобонам.
– Коли люди забирають готові короваї, то допитуються, чи ж вдався. А я кажу: гляньте, який гарний! І вони щасливі їдуть на весілля. Нащо програмувати себе на недобре? Як не будеш вірити, то погане й не буде чіплятися, – впевнена жінка.
Дві дочки і два сини Лілії Охрим ще не одружені. Але вона обов’язково спече для них свій батьківський коровай, замішаний на маминій пасці, поблагословить його на щасливу долю для своїх дітей.
– Хай молоді женяться, це ж прекрасно! – посміхається жінка. – Війна закінчиться – і все буде добре!
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!