Волинь багата на корисні копалини. У нас є вугілля, торф, газ, пісок, бурштин, мідь тощо. Але чи приносять вони користь тим людям, які живуть поблизу цих природних багатств? Судячи з обговорення, яке відбулося під час засідання прес-клубу обласної ради на тему «Коли волинські надра працюватимуть на громаду?», ні. Саме для того, аби змінити ситуацію, депутати прийняли рішення створити комунальне підприємство «Волиньприродресурс».
Нелегально видобувають неякісний пісок
У засіданні прес-клубу взяли участь члени постійної комісії облради з питань екології, раціонального використання природних ресурсів, представники окремих волинських громад. На початку всі обурилися відсутністю чиновників від екологічної інспекції: ті відмовилися, мотивуючи, що, мовляв, питання надр не їхня компетенція. Хоча при обговоренні першої ж теми – видобутку піску – депутати дійшли згоди: вакханалія у цьому питанні відбувається через відсутність контролю як з боку екологів, так і транспортної інспекції.
Ніхто не знає, скільки в області є запасів піску, цим користуються підприємці, які часто порушують умови договору та закон, зазначив голова постійної профільної комісії Василь Столяр. Наслідки таких порушень – розбиті дороги у селах, які розташовані біля кар’єрів, та тріщини на будинках. Яскравий приклад – у Рожищенському районі, де між селами Соколом та Топільним залишився напрямок, а не дорога. Тут розпочато процес розриву договорів з підприємствами, які видобувають пісок.
Депутат Рожищенської райради Руслан Хомич підтвердив, що в районі у галузі видобутку піску «панує анархія». Фірми реєструються, вивозять пісок, отримують надприбутки, а як тільки його запаси вичерпуються – банкрутують. При цьому лишають місцевим громадам розриті котловани, хоча мали б займатися рекультивацією.
– Ми почали шукати законодавчі акти, які би допомогли врегулювати питання, – зазначив Руслан Хомич. – Пропонуємо розробити дорожню карту отримання дозволів на видобуток корисних копалин, яку затвердять на сесії обласної ради. Серед обов’язкових умов – встановлення на кар’єрах ваг, огорожі й електронної системи обліку через товарно-транспортні накладні. Таким чином вдасться контролювати вивіз піску.
Директор ДП «Волиньторф» і депутат облради Іван Киричик зауважив, що процедура отримання спеціальних дозволів на видобуток піску доволі складна і проводиться у Києві.
– Якби питання отримання дозволів можна було вирішувати на рівні обласному, то місцева влада мала б можливість контролювати видобуток природних копалин, – наголосив Киричик.
А тимчасовий виконувач обов’язків директора КП «Волиньприродресурс» Веніамін Туз акцентував на ще одній проблемі, яку спричиняє незаконний видобуток піску. Як правило, при цьому ніхто не зважає, підходить він для виготовлення будматеріалів чи ні. Наслідок бачимо під ногами – тротуарні бордюри кришаться через два роки. Гірше буде, коли почнуть руйнуватися будинки.
«Волиньторф» свідомо банкрутують
90% закладів бюджетної сфери сьогодні опалюється торфом. Це дає колосальну економію коштів. Можна порівняти: ефект від спалювання двох тонн торфу дорівнює тисячі кубометрів газу. Тільки тонна торфу коштує 684 гривні, а тисяча кубів газу – більше семи тисяч. Незабаром у школах і лікарнях знову доведеться переводити котли з твердопаливних на газові. «Волиньторф» свідомо банкрутують. Про це сказав директор підприємства Іван Киричик.
– У 2018 році підприємство може взагалі зупинитися, ‒ зауважив керівник заводу. – Сьогодні воно лише на 40% забезпечене площами для видобутку. Голова облдержадміністрації рік не може підписати клопотання до Кабміну щодо отримання ліцензії. А це необхідно, бо торф видобувається, як правило, у лісі.
Причину такої ситуації Іван Киричик бачить у приватизації – «Волиньторф» у переліку тих державних підприємств, які уряд планує продати. Таким чином його доводять до банкрутства.
Депутат Волиньради Людмила Кирда додала, що голова Маневицької райадміністрації «робить усе, щоб підприємство зупинилося, – бюджетні установи району боргують 1 мільйон 200 тисяч гривень за використаний торф, а кошти дуже потрібні у час заготівлі». А робота «Волиньторфу» – це не просто енергетична незалежність. Це ще й заробіток для 400 сімей.
Біля газового родовища – бідна громада
Як жити біля шалених багатств і не мати від цього нічого, можна бачити на прикладі села Марковичі Локачинського району. На території цієї сільської ради розташоване газове родовище. За минулий рік воно заплатило 97 мільйонів рентної плати до державного бюджету. Натомість місцева сільрада отримала мізер. За словами сільського голови Федора Нижника, від родовища у їхній бюджет надійшло 88 тисяч гривень екологічного податку та 21 тисяча – земельного. Доходить до абсурду – жителі села мають окрему гілку газопроводу, а платять за блакитне паливо за загальнодержавними тарифами.
– Єдина перевага від видобутку, якою скористалися селяни, – безкоштовне підведення газу, – зазначив Федір Нижник. – Дещо компенсували за розбиті дороги. І все. Натомість більш як 30 будинків отримали тріщини. Люди хворіють, скаржаться на постійний головний біль, алергічний кашель і високий тиск. А все через шкідливі викиди сірки, яка міститься у локачинському газі.
Депутат Борис Бабійчук переконаний: вирішити питання забруднення атмосфери могла б система онлайн-моніторингу шкідливих викидів. Проте сумнівається, що керівництво «Укргазвидобування» на це погодиться.
Громади вимагають, щоб з ними радилися
Найбільш дражлива нині тема корисних копалин – це бурштин. На Волині є його поклади. Навколо них розгортаються справжні військові дії з нелегальними копачами, Нацгвардією, бандитами. Про це неодноразово писала і наша газета.
На думку голови облради Ігоря Палиці, головним і єдиним розпорядником надр повинна бути громада краю. Саме тому він ініціював створення комунального підприємства «Волиньприродресурс». Це єдина монопольна компанія, яка належить усім волинянам. Вона матиме можливість відведення природних багатств на свій баланс, отримання дозволів на видобуток. А інвестор своєю чергою буде підписувати екологічну програму і гарантію рекультивації, після чого одержить можливість розпочати видобуток і не зможе не виконати своїх зобов’язань, пояснив Ігор Палиця. 50% прибутку від діяльності підприємства йтиме в обласний бюджет, 25% – у районний, ще 25% – у сільський, селищний чи міський.
Як зазначив голова постійної комісії облради з питань екології, раціонального використання природних ресурсів Василь Столяр, однією з переваг новоствореного підприємства є те, що воно комунальне, тобто належить усій волинській громаді. Таким чином, це дозволить контролювати його діяльність, витребувати всю необхідну інформацію про його роботу, призначати і звільняти колегіально керівника. Під час сесії Волиньради 19 травня депутати проголосували за пропозицію надати йому в користування 51 тисячу гектарів надр. Автор проекту рішення про надання земель під розвідку «Волиньприродресурсу» Ігор Лех наголосив, що це підприємство створене для того, аби навести лад з видобутком корисних копалин. Тому абсолютно незрозумілим є шалений спротив виконавчої влади й окремих обранців громади, які всіляко намагалися гальмувати його роботу. Бюджети втрачають величезні гроші від того, що видобуток бурштину не легалізований, зауважив Ігор Лех.
Депутат облради Людмила Кирда у свою чергу сказала, що не голосувала за це рішення тому, що його попередньо не обговорювали з місцевими радами та сільськими громадами. Люди ж збурені тим, бо думають, що бурштин шукатимуть на їхніх городах. Вони й так туди ходять з паспортами та під дулами автоматів. Тому, на її думку, потрібно більше спілкуватися на цю тему з населенням.
Депутата підтримав Маневицький селищний голова Олександр Гаврилюк. Він наголосив, що запорукою успішного процесу легалізації видобутку сонячного каміння є залучення до нього місцевих громад.
Усі учасники прес-клубу дійшли згоди, що область, район, сільські ради мають отримувати достойні прибутки від природних багатств, поруч з якими вони живуть.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!