Україна зараз знову переживає складний період у своїй історії. Війна в державі змусила громадян переглянути власні цінності та пріоритети, аби вижити. У всіх важливих галузях напрацьовуються нові вектори руху – деякі вдосконалюються, а деякі повністю змінюються. Шлях складний, тривалий, але надзвичайно необхідний. І однією з ключових галузей, яка, як показали нинішні реалії, потребує реформування, є енергетична.
Що таке відновлювана енергетика?
Це електроенергія, котру отримують з не викопних, відновлюваних джерел. Її ще називають «зеленою». Прогнозують, що за нею майбутнє, адже вона не шкідлива та екологічно чиста, але потребує реформування. Як зазначає Олексій Дубовський, голова біржового комітету ТБ «Українська енергетична біржа», поточна криза вимагає прискорення переходу Європи на чисту електроенергію, як це запропоновано у плані RepowerEU. Та й з огляду на вкрай забруднене повітря у сучасному світі це надзвичайно важливо. Вирізняють гідроенергетику, біоенергетику, геотермальну, вітрову та енергію довкілля.
Відновлювальну енергетику ми отримуємо з природних джерел, які у природі є постійно або періодично. Викопні ж рано чи пізно закінчуються.
Для України традиційними були атомна, теплова та гідроенергетика. Проте станції побудовані ще за часів Радянського Союзу, тому за багато десятиліть застаріли і потребували реконструкції. Тож у 2009 році почався розвиток відновлюваних джерел енергії із запровадження «зеленого тарифу». Стали укладати договори між виробником ВДЕ та енергопостачальником про придбання електроенергії за фіксованою ціною. У 2014 році прийнято Національний план дій з відновлюваної енергетики до 2020 року. А до 2050 року, згідно з Паризькою кліматичною угодою, частка ВДЕ в Україні має становити не менше 30%.
Плюси «зеленої» енергетики
Насамперед розвиток цієї галузі дасть енергетичну незалежність Україні. Адже у 2014 році наша держава ще імпортувала до 70 відсотків газу. Також перехід на відновлювану електроенергію зменшить викиди вуглекислого газу у повітря, надлишок якого створює парниковий ефект, що неминуче веде до швидкого глобального потепління.
Оскільки вартість проєктів ВДЕ і обладнання з кожним роком дешевшають, а тариф й надалі завищений, то бізнес у цій галузі надприбутковий. Адже держава повинна викуповувати усю електроенергію у її виробників, а не лише ту, яку фактично спожито. Для приватних домашніх господарств, які встановлюють відповідне обладнання, це теж вигідно: і для власного користування є енергоресурс, і для продажу за «зеленим» тарифом (а він значно вищий, ніж традиційний).
Труднощі на енергетичному ринку
Оскільки тариф на сонячну енергію є вищим, ніж на інші види відновлюваних джерел енергії, то у 2019 році це підштовхнуло до масового будівництва сонячних станцій. СЕС (сонячні електростанції) отримують три чверті коштів на придбання «зеленої» енергетики, а лише чверть – решта станцій.
Є ще одна проблема. За хмарної чи безвітряної погоди обсяг виробленої СЕС та ВЕС енергії мінімальний. Тож тоді її потрібно брати з інших джерел. Відтак станції ВДЕ потрібно урівноважувати маневреними (зазвичай шкідливими) традиційними джерелами енергетичної генерації.
Наразі ж в країні спостерігається надлишок «зеленої» енергії, тож потрібно вирішити питання з її експортом. Тому основним завданням на сьогодні у цій галузі є її збалансування. Вона повинна бути вигідна не лише бізнесу, який отримує високі прибутки за ресурс, який часто йде «у пісок», а й державі для вирівнювання енергосистеми та нарощування експортних потужностей.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!