Тепер в урочищі Джублик стаються чудеса і зцілюються немічні В урочищі Джублик біля села Нижнє Болотне Іршавського району дівчаткам явилася Божа Мати. Це сталося 27 серпня 2002 року, в переддень Успіння Пресвятої Богородиці. Через кілька літ тут вознісся великий греко-католицький паломницький центр. Щороку 27-28 серпня сюди на прощу з’їжджаються тисячі людей.
Дітям явилася Пресвята Родина
Слава про Джублик лине далеко за межі Закарпаття. Дивовижної краси храм, монастир, сповідальні під високим куполом на свіжому повітрі... Тут напрочуд тихо і божественно. Хто набирає воду в джерелі, хто щиро молиться біля Божої Матері, смиренно вклякнувши перед Нею, хто просто гуляє доріжками, зупиняється біля стацій Хресної дороги… Про незвичайний факт, коли дівчаткам явилася Божа Мати, написав у книжці «Історія появи Пресвятої Родини у Джублику на Закарпатті» ієромонах Атанасій Чийпеш, настоятель монастиря. Запевняє: все написане – правда.
А усе почалося напередодні Успіння Пресвятої Богородиці 2002 року. Дві сусідські дівчинки із села Нижнє Болотне пішли до джерела в урочище Джублик. Оленці Куруц було 10 років, Мар’янці Кобаль – 9. Набираючи воду, спочатку Оленка, а потім і Мар’янка побачили біля себе красиву пані у світлому одязі на хмаринці. Це видиво супроводжувало їх до села. Коли вони розповіли батькам, ті не повірили. Але тато Мар’яни, священик, зауважив: якщо ще раз побачать, щоб перехрестили і себе, і ту пані. У той же вечір діти знову уздріли диво і зробили так, як наказував Мар’янин батько. Світла пані посміхнулась і сама перехрестилася. Тоді дівчата запитали її, хто вона, і почули: «Пресвята Діва».
Відтоді маленькі подружки щодня бачили Богородицю і на прохання батьків та священика розмовляли з Нею. Що цікаво, Оленка та Мар’яна, не змовляючись, переказували слово в слово те, що почули! Пречиста просила через дітей повідомити церковну владу про факт Її появи і пояснила, що прийшла об’єднати Церкву та роз’єднаний народ. І вже 31 серпня в урочищі Джублик було вперше відправлено службу Божу. Через декілька тижнів під час богослужіння дівчатка побачили біля престолу постать: «То високий чоловік, у нього гарне каштанове хвилясте волосся аж до плечей, невеличка борода і дуже гарне обличчя, на руках видно сліди від цвяхів». Діти запитали у Пречистої, і Вона підтвердила, що то Ісус. А на Різдво Пресвятої Богородиці, тобто 21 вересня, діти побачили і Йосифа.
У пеклі найбільше бачила… священиків
Відтоді тут стали проходити щоденні богослужіння, і тисячі людей потягнулися до цього місця – хто щиро вірив дитячим словам, а хто піддавав їх сумнівам. Натякали на психічну недугу дівчаток, говорили про вимисли священиків, які там моляться. Хоча дорослі застерігали дітей, що за вигадку Господь може їх покарати, Оленка і Мар’янка стояли на своєму: вони бачать Пресвяту Родину! Все, що цікавило, люди запитували Божу Матір через дівчат, таким чином і священнослужителі питали поради: коли освячувати паски та каплицю, де ставити хрести... Звичайні дівчатка відповідали мудрою мовою, як ніхто з їхніх однолітків. До дітей стали їхати прочани, щоб дізнатися про майбутнє чи здоров’я.
– Божа Матінка не хоче говорити про те, що чекає на людей, – розповідала журналістам Мар’яна. – Та в біді завжди допомагає. Одним людям Матінка допомогла знайти зниклого чоловіка, сказала шукати його вдома. Перевернули всю хату, а чоловік був на горищі – готувався повіситися.
Через три місяці після Об’яви дівчата сповістили: Пресвята Діва каже їхати до Риму. 4 грудня 2002 року група прочан мала аудієнцію з Папою Іваном Павлом ІІ. Дівчата стверджували, що бачили над понтифіком Пресвяту Родину.
А через якийсь час Оленка захворіла: зомлівши, вона відчула дивний біль у ногах, руках, серці та голові. Пояснила, що замість Симона допомагала нести Ісусові хрест. Розповіла, що Богоматір повела її в рай і Царство Боже, в пеклі бачила дуже багато людей. Та найбільше – священиків, вони горять не у смолі, а страждають у невидимому вогні жалю за гріхами. Оленка хворіла увесь Великий піст, не могла стояти чи ходити, на богослужіннях її заводили попід руки, дівчинка плакала, хоча була напрочуд терплячою. А вже у Страсну суботу, як і сама передбачала, до неї повернулися сили.
Аналіз підтвердив: рідина з хреста – кров ані людини, ані тварини
Через рік після Появи Пресвятої Родини закровоточили і замироточили хрести. Щоб розвіяти всі чутки про те, що їх підмальовують, рідину відправили на дослідження. Судмедексперт-імунолог судово-медичної лабораторії при військовому госпіталі у Львові засвідчив, що це кров, але встановити видову належність неможливо, тобто це кров ні людини, ні худоби, ні птиці.
– Цю кров ми збираємо з хреста – є кілька скриньок з просоченими бинтами. Їх виставляємо для загального шанування, – каже отець Атанасій.
Ієромонах розповідає, як під одним з хрестів місцева жінка бачила великого змія, що звивався біля підніжжя, а на іншому доповз до розп’яття. Також переказує історію, як одну прочанку невидимою силою відкинуло від хреста. Згадує про ще одне диво, яке сталося 2009 року:
– Божевільний із сусіднього села, проклинаючи, став гамселити металевим підсвічником образ Ісуса Христа. Скло розбилось, образ порвався. Коли ікону відвезли на реставрацію, то побачили, що на склі відбилось обличчя Господа. Скло завжди є вологим, наче миро.
На відеокасеті – Божі постаті
Уже багато років люди різного віку, різної статі, з різних міст та сіл безліч разів бачили у Джублику дива. Ангелів, написи-звернення у повітрі, сонце, яке переливається різними барвами, апостолів під час служби… Цілий гурт на власні очі лицезрів у яскравому світлі Божу Матір та Ісуса. Що це був не масовий психоз, зафіксувала камера – на відеокасеті видно Їхні постаті. Безліч вірян, які побували тут, лишають свідчення, не приховуючи свого імені та місця проживання. Наприклад, Марія Бабіїв із села Казанів Коломийського району Прикарпаття тут вилікувала хвору ногу. В Марії Ліхтей із села Нижнє Болотне, яка хворіла цукровим діабетом, після молитов у Джублику рівень цукру у крові стабілізувався. Марія Дейнека із Золочева, що на Львівщині, розповідає про зцілення сина, який страждав нетриманням сечі вісім років. Надія Розпона із села Підгір’я Богородчанського району Прикарпаття, прибувши сюди, позбулася страшного болю у спині. Ієромонах Атанасій Чийпеш завдяки молитві до нерукотворного образа Божого Милосердя позбувся хвороб серця та нирок, що підтверджено медичними висновками. Жінка зі Штатів готувалася до операції на зоб, пила тут водичку, а коли повернулася в Америку і зробила контрольний знімок, то пухлини не було. І таких випадків зцілення дуже багато. Вони відбуваються і тепер…
***
На жаль, ні з Оленою Куруц, ні з Мар’яною Кобаль побачитися не вдалося, вдома їх не було, а батьки спілкуватися з пресою не хочуть. Хоча упродовж кількох років після дива вони зустрічалися з журналістами. Отець Атанасій розповів, що обидві мають вищу освіту. Оскільки вони навчались у Львові та Ужгороді, а тепер працюють не вдома, то не так часто бувають у Джублику. Настоятель знає, що від часу Появи Олена 12 років чула голос Матері Божої, питала у Неї поради, зокрема і щодо розбудови святині. Але чи й тепер їм являється Божа Родина – невідомо.
Олена ПАВЛЮК, Закарпатська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!