«Вісник+К» уже писав про трагічний випадок біля Говерли у середині вересня. Тоді компанія з десяти дорослих і двох дітей сиділа увечері на полонині біля багаття. Несподівано стався вибух: розірвався старий снаряд часів Першої світової війни. Двоє людей загинули, четверо отримали серйозні травми. Ще й нині у лікарні знаходиться Лідія Макарчук. Вона з чоловіком Норбертом приїхала з Великобританії у Карпати на медовий місяць.
За тиждень до весілля помер тато
Ліда, яка за спеціальністю бухгалтер, переїхала до Великобританії у 2017 році, а Норберт з Угорщини – у 2018-му. На чужині вони покохали одне одного і побралися. Рідних на весіллі майже не було – через відстань і пандемію ковіду. До того ж святкування було з гірким присмаком: за тиждень до церемонії помер тато Ліди.
Молодята медовий місць вирішили провести не на Мальдівах, а в Україні. Так хотілося розділити своє щастя з близькими людьми! І не просто посидіти за святковим столом, а зробити щось таке, що не забувається. Тож зібрали рідних і друзів та вирішили зійти на гору Кукул у Карпатах. Вона славиться надзвичайно красивими краєвидами. А головне – звідти видно рідну для Норберта Угорщину. Похід запланували на два дні і одну ніч. На привал стали на полонині Під-Берди, що неподалік села Вороненко Надвірнянського району Івано-Франківської області. Розпалили багаття, пили біля нього чай, розповідали різні історії, сміялися. Ідеальне святкування медового місяця з родиною і друзями, з якими давно не бачились. Ліда почала згадувати, як Норберт підкорив її серце, коли у 2019 році у церкві зробив комплімент її туфелькам.
У цей час чоловік пішов до намету по фотоапарат, щоб зняти зоряне небо і зафіксувати неповторну атмосферу родинної бесіди на згадку.
– Поки збирав обладнання, тишу порушили звуки вибуху та крики. Я кинув все і побіг до багаття з іменем Ліди на вустах, – з болем згадує той момент Норберт.
Далі почалося жахіття.
Шукав дружину серед понівечених тіл
Норберт став відчайдушно шукати свою дружину серед понівечених тіл. Знайшов її з рваною раною на руках, яка була настільки глибокою, що з неї стирчала кістка, ноги були подрібнені, обличчя схоже на криваве місиво, ліве око вибите.
– Це було так, ніби хтось взяв камінь і кинув мені в обличчя, особливо в ніс. Потім почула свист у вухах, після якого настала тиша – у ній я чула тільки себе. Закрила обличчя руками і стала молитися. Мої очі були пошкоджені, тож не могла їх добре відкрити. Не бачила усієї картини, і тепер навіть рада цьому, бо не знаю, як би пережила побачене, – згадала страшний момент Ліда.
Ніби крізь туман до неї доносився стогін молодшого брата Мирослава.
– Ніколи не забуду цей звук передсмертної агонії, – з болем розповідає Норберт Варга. – Я намагався йому допомогти, перев’язати голову, надати зручного положення, та було надто пізно. Дві години він боровся за життя. Я все ще думаю, що міг зробити більше. Чому не я? Чому саме вони? Військові фільми – це найближче до того, що я пережив тієї ночі. Ніколи цього не забуду.
Медики добралися до табору лише через півтори години. Допомогти 29-річному Мирославу та 36-річному другу родини Миколі вони вже не могли.
– Я дуже шкодую, що не встигла сказати братові, як його люблю, – плаче Ліда.
Її та ще трьох мандрівників, які зазнали важких поранень, рятувальники зносили на руках. У лікарню вони потрапили через сім годин після страшного вибуху. Одній з подруг робили шестигодинну операцію, аби стабілізувати стан.
Пані Ліда ще й досі у лікарні. Вона може виходити на прогулянки. Наступного місяця хоче поїхати до Угорщини на додаткове лікування очей, після чого повернеться додому у Британію. Там родина вже збирає гроші на її подальше лікування.
Ліда і Норберт не очікували, що їхній медовий місяць обернеться такою страшною трагедією і так затягнеться.
Марта ДИМИДІВСЬКА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!