Сім’я Алляр з містечка Мервіль з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну допомагає нашим біженцям у Франції. Відколи почалася війна, мадам Алляр постійно згадувала маленьку українську дівчинку Ірину, яка гостювала у них на початку дев’яностих.
– Пригадую, коли я пішла на зупинку автобуса, то вперше побачила Ірину. Це була маленька дівчинка з хворобливим виглядом та бліденьким обличчям, яка плакала. Думаю, це було важко для неї – залишити свою сім’ю. Вона була єдиною дитиною у батьків. Я її обняла, і ми прийшли сюди, – каже француженка.
На жаль, вона не записала ні прізвища, ні адреси дівчинки. Лише знає, що звати її Ірина. Тоді їй було десять років. Вона двічі гостювала у сім’ї Алляр за програмою «Діти Чорнобиля». У цієї французької родини п’ятеро дорослих дітей, одна прийомна донька та десятеро онуків. І хоч минуло уже тридцять років, як у них гостювала Ірина, жінка береже фото дівчинки. І тому захотіла розшукати її, аби надати прихисток і допомогу. Сподіваючись на розголос, через соціальні мережі звернулася до Ірини:
– Ми прагнемо тебе підтримати! Наш будинок відкритий для тебе і твоєї родини. Завжди чекаємо!
Не минуло й кількох днів, як Ірину розшукали журналісти ТСН. Як виявилося, 39-річна Ірина Дмитриченко з Кременчуга дуже здивувалася, коли їй мама сказала, що її розшукують французи, і відразу пригадала цю добру сім’ю. З початком війни Ірина з сином та дочкою переїхала спочатку до Польщі, згодом до Німеччини, де тепер викладає англійську та німецьку українським дітям. Вона мусить годувати сім’ю, бо залишилася вдовою. А свої поїздки до Франції згадує, як справжнє кіно:
– Родина була велика. Я бачила, наскільки цінуються традиції, коли всі разом на Новий рік і на Різдво зібралися разом. Був день народження дідуся, це як показують у фільмах, на зеленій галявині, було весело, легко.
Українка і мадам Алляр домовилися, що Ірина завітає в гості до французької родини на Різдвяні свята.
Юлія ШЕВЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!