Полювання на відьом з Європи докотилося і до Закарпаття, землі якого колись були у складі європейських держав. Це підтверджують не тільки легенди, а й спогади очевидців, які записали закарпатські краєзнавці, дослідники. А про одну, здавалося б, містичну історію, що сталася вже за радянських часів, навіть свідчить одна з кримінальних справ!
Серед зими принесла гілочку зі сливами
Ще у 1990-х історик із закарпатського міста Берегове Ласло Зубанич випадково натрапив на архівні документи. Як з’ясувалося, жертв інквізиції було не менше тисячі. Часто звинувачували у чаклунстві тих, хто йшов проти волі місцевої влади чи інакше тлумачив Біблію. Наприклад, за вільнодумство у 1689 році Анні Серенєї відрізали язика, а потім стратили на повільному вогні. Судили і відьом з Мукачевого, із села Чорнотисів (Виноградівський район), Середнє (Ужгородський), Сент-Міклош (тепер Чинадієве, Мукачівський). Багато містичних історій від місцевих жителів записав закарпатський краєзнавець Юрій Чорі і видав у книжці «Не без лукавого». Коли десять років тому я в Ужгороді зустрічалася з паном Юрієм, то він розповів мені чимало неймовірних оповідок, якими так багате Закарпаття.
– У 1930-х роках у селі Чабин Мукачівського району жила відьма. У Різдвяну ніч в її хаті сталася дивна річ. Відьма, яка мала маленьку доньку, раптово встала у Святий вечір з-за столу і розсіялась. Родина була шокована, а за кілька годин над селом пронісся страшний сніговий вихор, і в хаті знову з’явилася відьма. Вона принесла своїй доньці... зелену гілочку зі сливами.
Один посивів і здурів, інші пішли на той світ
А про одну зі спалених відьом згадали навіть в атеїстичному срср! У 1960-х роках, коли поля обробляли радянські колгоспи, коли вже літали у космос, у закарпатському селі з могили викопали відьмака!
– У селі Тростяниця Мукачівського району стався масовий падіж худоби, – розповідав мені про цей випадок краєзнавець Юрій Чорі. – Селяни викликали ветеринарів, але ті не могли нічого зробити. Тоді звернулися до старого ворожбита. Він порадив піти на цвинтар та подивитися, кого напередодні поховали. Виявилося, що за кілька днів до того помер чоловік, про якого ходила недобра слава. Ворожбит сказав, що треба розкопати його могилу і вбити в груди упиреві кілок. Звичайно, радянська районна прокуратура заборонила ексгумацію тіла, посилаючись на антинауковість аргументів. Тому селяни нібито разом зі священником прийшли на цвинтар уночі.
А далі сталося таке неймовірне, у що сучасній людині важко повірити. Троє чоловіків за гроші згодилися розкопати могилу, на яку вказав ворожбит. Коли один відкрив труну, на нього бризнула кров. А як тільки стали вбивати кілок у груди мерця і зв’язувати його ноги терновим гіллям, раптом піднялася рука покійника. Ледве встигли витягти з ями одного зі сміливців і швидко засипати могилу. Як не дивно, падіж худоби припинився, і люди ще більше повірили у надприродні сили. А ті троє чоловіків, котрі прибивали покійника, у скорім часі збожеволіли і померли.
Незвичайний факт зі Тростяниці підтвердив і закарпатський науковець Федір Шандор. Цю нібито легенду перевіряли у прокуратурі і виявилося, що справді у 1960-х роках по справі проходили мешканці села, які розкопали могилу.
Інша містична історія сталася на Закарпатті в одному з сіл Перечинського району в 1930-х роках. Помер дводушник – той, хто має людську і демонічну душі. Він перед смертю зізнався молодому родичу у своїй таємниці. Після кончини ліва половина тіла дводушника була теплою і рожевою, а права – холодною і блідою, одна рука теліпалася, а друга затверділа, і нібито було чути, як б’ється його серце. Молодий родич хотів вбити кілок у груди дводушника, як це здавана робили з такими людьми. Але упир… встав із труни. Його тіло знайшли вранці біля хати іншого мерця, а біля нього сидів посивілий за ніч молодий родич. Усе життя він працював колгоспним пастухом, але був несповна розуму.
Юлія ШЕВЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!