Ці історії потрапили на очі майже одночасно. Вони – про долі двох службових собак. Одна вірою і правдою відслужила на кордоні, інша – понад десять літ «відпрацювала» в поліції. Першій випало народитися й жити в Україні, другій – у США. Але старість свою вони зустріли по-різному…
Сюжет про те, як проводжають на заслужений відпочинок вівчарку в одному з американських поліцейських відділків, не залишив байдужим нікого. Аж мурахи по шкірі пробігли: увесь особовий склад вишикувався по обидва боки коридору й віддавав честь своєму чотирилапому колезі. А він ішов на повідку інструктора у супроводі рідних людей втомлений, старий, але з такою гідністю! Один із супроводжуючих чоловіків не соромився витирати сльози. Бо момент справді був надто хвилюючим. Понад десять років ця вівчарка допомагала копам шукати наркотики, але захворіла на рак – і її відправили на відпочинок. З усіма почестями, як повноправного члена поліцейського колективу. Виявляється, не лише в США так ставляться до службових собак. У багатьох країнах є подібна практика. І вона – про людяність. Чотирилапих проводять на пенсію з гідністю і забезпечують їм достойну старість у спеціальному притулку або в сім’ях, які забирають їх до себе.
І майже одночасно в соцмережах журналісти та волонтери оприлюднили вражаючу історію про долю української службової вівчарки з Ямполя. Люди підгодовують її на розвалинах старого будинку, де колись вона жила з господарем. Свого часу пес служив у прикордонному загоні, але демобілізувався разом зі своїм господарем-прикордонником. Чоловік цей винаймав квартиру в будинку, де й мешкав разом із чотирилапим. Їх часто бачили в парку на прогулянках. Як же сталося так, що пес зостався сам і опинився на вулиці? Господар, виявляється, пішов на фронт. Чому залишив свого друга – наразі невідомо. Спочатку собака охороняв їхній будинок, а підгодовували його чужі люди, волонтери. Нещодавно приїхали будівельники й почали ламати старе житло. Але пес нікуди не відходить звідти, стереже свою територію. Хоч уже геть старенький і немічний. Він погано бачить, кульгає і має лише одного зуба. Йому потрібен хороший догляд і тепло. Волонтери бояться, що на вулиці він просто не перезимує. Волонтер Василь Кізка каже, що взяти цього собаку до себе будь-хто навряд чи зможе. Він службовий, і тут потрібна фахова допомога кінологів з прикордонної служби, які могли б проконсультувати, як з ним поводитися. Якось він попросив прикордонний патруль доповісти начальству про цього собаку, щоб забрати його в спеціальний притулок для службових собак. Невже він не заслужив гідної старості, даху над головою і миску юшки? З військової частини ніхто не зателефонував і не поцікавився долею вівчарки… Поки що волонтери продовжують шукати новий дім для Залишенця – таке ім’я дав Василь Кізка покинутому чотирилапому прикордоннику, який на старості опинився на вулиці. А моя подруга розповіла, як у її знайомого американського військового поліція відібрала вівчарку, бо вважала, що їй на вулиці холодно, ще й оштрафувала за неналежний догляд за тваринами. До речі, ніде у світі (цивілізованому, звісно) собак не утримують прив’язаними. Це вважається жорстоким поводженням з тваринами. Тримати можна або у вольєрі, або в будинку. А у нас навіть декоративного пекінеса на цеп садять, щоб за курми не ганявся. От вам і різниця між нашим та їхнім світом…
Ніна РОМАНЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!