зацікавився травознавством і продовжив родинну традицію, адже він з роду знахарів. Об’їздив Карпати, Полісся, щоб зібрати поради з народної медицини, записав і родинні, та видав книжку. Тепер має аж 30 тисяч рецептів!
Предки випрошували погоду
Травник, фольклорист, журналіст запевняє, що його предки були волхвами, вміли лікувати та випрошувати хорошу погоду. Рідних Івана Просяника звали язичницькими іменами: батька – Горасим, бабу – Зіниця, прабабу – Богівна, діда – Телесій. Вони добре зналися на травах, були відомими знахарями на Чернігівщині. Баба Онися по матері була шептухою. Дітей лікувала мухоморами, які клала у глиняний горщик, закопувала у гній, а через 20 днів діставала і змушувала вмочати палець у слиз та обсмоктувати. Прабаба Богівна теж була знахаркою та шептухою, померла у 112 років при розумі і здорових зубах, але геть лисою. Батько Просяника Горасим – пасічник, знахар і травознавець. Він славився міцним здоров’ям. Прожив тільки до 84 років, бо впав з яблуні, яка засохла наступного ж після його смерті року.
– Довелося після батькової смерті ходити по людях і випитувати його рецепти, – розповідає Іван Просяник. – А ще я занотував народні рецепти в Карпатах від священників та травників. Коли працював у районній газеті, познайомився з дідом, який знав дуже багато рослин.
Тож Іван Просяник записав рецепти від простатиту, імпотенції, грипу, бородавок, остеохондрозу, жіночого безпліддя та чоловічого безсилля, як позбутися алкогольної і тютюнової залежності.
Одного дня їсть тільки м’ясо, іншого – лише молочне
Травнику Івану Просянику уже 73 роки, але почувається на 40. Адже сили йому дають йога, щоденна молитва, помічні зілля. Їх вирощує біля хати. Мальва, молодило, заяча капуста, медуниця, дягель, іван-чай, ряст… Серед них і дивосил, яким названа одна з його травознавчих книг.
– А ще день у мене починається з пробіжки по сосновому гаю. Біжу підтюпцем і читаю молитву, потім назад, виливаю на себе два відра води, п’ю свій особливий чай з ягодами. З обіду п’ятниці до вечора суботи намагаюся взагалі нічого не їсти. Інші дні тижня розподіляю так: один м’ясний, другий рибний, третій молочний, четвертий рослинний. Спиртного не вживаю. У бурячок, картоплю, моркву, топінамбур, курагу додаю по 40 грамів меду та олії, жменю розтертого маку – ось мої щоденні ліки, – розповідає.
З ранньої весни і до пізньої осені Іван Просяник сідає на свою «іномарку», так називає велосипед мінського заводу, і їде по селах, хуторах, щоб поповнити знання. Адже зрозумів, що українська народна медицина не бідніша за китайську, тибетську чи індуську, але там протягом тисячоліть буддійські монастирі збирали рецепти. У Тибеті лами допускають монаха до лікувальної практики, якщо він сам себе зцілить від 47 хвороб. Іван Просяник свято дотримується цього правила.
Режим - відповідно до пори року
- Влітку встаю о шостій ранку. У нас є польовий шлях - дуже красивий, де з обох боків - пшениця, є сосновий гай. От я біжу туди з молитвою підтюпцем, потім назад, виливаю на себе двоє відер води, п'ю свій особливий чай з ягодами. Додаю іван-чай - це така рослина, яку ще за царської Росії вивозили з України до Англії, щороку до 130 тонн. А Англія знає толк у чаюванні. Вона купляла цей диво-чай, бо він не тільки бадьорить, але має ще й протипухлинну дію, особливо корисний для чоловіків, хворих на аденому простати. Він також розширює судини головного мозку, що для письменника дуже важливо. Можна додати листя ожини та малини. Якщо ж покласти конюшину, то напій стає духмянішим і майже чорним, як справжній чай.
Можна зробити ферментацію. Для цього рослини заготовляють уранці. Беремо іван-чай, листя ожини, листя та ягоди малини, перетираємо, щоб пустили сік, загортаємо в полотняний рушник і сушимо на горищі. У мене хата під бляхою, температура на горищі - як у сауні, тому за день воно зіпріває, відбувається ферментація. Увечері валик розгортаю, розстилаю тоненьким шаром на старих простирадлах, і вже на другий день його можна вживати по чайній ложці на склянку. Це такий у мене сніданок. А ще я їм ягоди. Крім того, з обіду п'ятниці до вечора суботи намагаюся взагалі нічого не їсти, а інші дні тижня розподіляю так: один день м'ясний, другий - рибний, третій - молочний, четвертий - рослинний. На купальському тижні я щоранку вирушав на заготівлю трав. У цей час сонце стоїть найвище, тому дає траві й людині найбільше енергії. Нині я десь від 8-ї до 11-ї вечора працюю, потім годин шість сплю, взимку - більше. Такий у мене режим дня - відповідно до пори року.
Вагітна жінка - все одно що богиня
- Іване Герасимовичу, розкажіть, звідки у Вас всі ці знання? У кого вчилися?
- Тато мій добре знався на травах, ці знання йому передалися від бабусі, яка прожила 100 років.
Потім у Батурині, коли я працював у районній газеті, познайомився з дідом Сашком Козаковим. Це дивовижна людина, він дожив до похилого віку, знав майже всі рослини. У мене зберігся його гербарій, який ми разом збирали. Взагалі, у кожному селі є свій знахар. Коли в 90-х роках було безгрошів'я, безробіття, я їздив по сусідніх хуторах, районах і в кожному записував ці дивовижні перли, що залишилися від старих людей. Так у мене назбиралися два томи «енциклопедії писаної», яку потім використав у своїх книгах.
Крім того, як будь-який пасічник, я знаю всі рослини-медоноси. У мене вийшли вже три книги, де я пишу не тільки рецептуру, а й легенду про рослину наводжу, бо вони дуже повчальні, несуть наші прадавні знання.
- Думаю, це дуже гармонійний і цілісний підхід. Шкода, що мало хто сьогодні над цим замислюється. Може, тому так багато нині людей, які чогось бояться, часто хворіють, скаржаться на своє життя. Для щастя їм постійно чогось не вистачає...
- Я переконаний, що західна цивілізація - тупикова. Це цивілізація накопичення, коли головне - матеріальні цінності. Ось у чому річ. Діоген жив у бочці, брахмани теж нічого не мають. І у мене нічого нема, окрім картин. Безперечно, я почуваю себе щасливим! Бо я повний енергії, сили, кохання до жінок! Що ще потрібно чоловікові? Нічого! У мене є мета - я пишу книги. А у нашої молоді немає цілі. Вони не знають, для чого жити. Та для дітей треба жити! Дітей слід виховувати так, щоб вони завтра вийшли і викинули з кабінетів знахабнілу владу, примусили працювати для народу.
- Цікаво, а хто має виховувати молодь?
- Батьки, дідусі, бабусі. У нас колись було звичаєве право, і воно визнано мудрішим від римського. Так що каже наше звичаєве право: шанувати батька-матір, це зрозуміло, батьківщину, бо її, як і матір, - ні купити, ні заслужити! «Тому бережи її зором орлим, словом орлим»... Це з «Вістей ізначальних». Я матір називав на Ви. Жінок усіх називаю на Ви, бо жінка, особливо вагітна, - все одно що богиня. Тому й кажуть, що їй не можна перечити, бо вона свята! І ти, чоловіче, маєш бути щасливим, що дівчина стає твоєю дружиною, матір'ю твоїх дітей! Бо це така таїна! Той, хто кохає дружину, безсмертний, бо народжує вона дітей вільних, радісних, щасливих.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!