Галина Скорбач із села Добринів Рогатинського району того дня поспіхом різала кукурудзу, бо от-от мали виключити світло. Задумалася, замешкалася – і рукавицю затягнуло в січкарню та черконуло пальці.
Побігла до сусідів, щоб викликали швидку
Нещасний випадок стався минулої зими. Через постійні удари ворога по енергетичній інфраструктурі тоді часто вимикали світло. Наближалася година, коли воно мало зникнути, а треба було ще встигнути нарізати кукурудзи.
– Я робила все похапцем і незчулася, як ліва рука опинилася в січкарні, – згадує той страшний момент 59-річна жінка. – Не знаю як, але в той момент я дуже тверезо мислила. Болю не відчувала зовсім. Можливо, від шоку. Це Божа милість, що я не зомліла. Адже не тільки відрізала пальці, а й майже перемолола всю кисть, бо перед ножами ще розміщені два вали. Іншою рукою виключила мотор і тоді зрозуміла, що сама руки не витягну, бо вона затиснена, як в лещатах. Знайшла сили, щоб відкрутити механізм назад. Ось тоді стало погано. Здавалося, от-от втрачу свідомість. Побігла до сусідів. Але від послуг Рогатинської лікарні я відмовилася, бо розуміла, що руку мені врятують тільки у лікарні Святого Луки у Львові. Адже я вже багато разів до них зверталася. Там прекрасні фахівці.
Понад чотири години тривала операція
Медики, які терміново прийшли оглянути скалічену жінку, дійшли висновку, що врятувати понівечені пальці неможливо. Сильно постраждала й кисть руки: множинні переломи, пошкоджені сухожилля, артерії і м’язи. Та все ж хірурги надіялися хоч частково зберегти діяльність руки, тому терміново почали готуватися до операції. Вцілілі кістки зафіксували металевими конструкціями, зшили сухожилля, нерви й артерію, провели пластику м’яких тканин та шкіри. Операція тривала понад чотири години. Потім Галю перевели в палату. Вона дивилася на забинтовану руку і боялася детально розпитувати, що ж буде далі. На жаль, рана гоїлася погано. Виникли проблеми, і шкіра на руці почала відмирати. Лікарі сказали, що треба готуватися до другої операції. Під час її проведення хірурги видалили змертвілі тканини та пересадили на цю ділянку шкіру зі стегна пацієнтки. Все минуло успішно. Рана гоїлася, переломи зрослися, і почала повертатися чутливість.
– Я весь час трималася мужньо, не пролила жодної сльозинки. Підтримували дочка, а також чоловік і син, які зараз воюють. Вони старалися подзвонити, розпитати, як почуваюся. Але, коли вперше зняли бинт, не втрималася і заплакала. Бо не вірила, що руку зможуть врятувати, – бринить голос від хвилювання у Галини Василівни.
Зараз жінка проходить реабілітацію у лікарні Святого Луки і дивує всіх своєю силою волі та духу. Як тільки пошкоджена рука стала більше рухатися, а це відбулося через дев’ять місяців після травми, – пацієнтка одразу взялася за голку. Адже вишивка – це її улюблене заняття, якого ще в дитинстві навчила мама.
– Із задоволенням вишиваю. Майже закінчую сорочку для доньки, – посміхається Галина Скорбач. – Почала вишивати новорічну скатертину і гердан для дочки. А своєму дорогому лікареві Чепілю Роману Любомировичу пообіцяла зв’язати теплий зимовий шарф! За це заняття візьмуся, коли вже буду вдома. Низько кланяюся всьому персоналу лікарні за їхні професіоналізм та чуйність!
Руслана СУЛІК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!