Храм Собору Пресвятої Богородиці у селищі Поморяни має поважний вік – 333 роки. А пагорб, на якому збудована ця дерев’яна церква, обраний самою Матінкою Божою.
Про це йдеться в газеті «Твій вибір».
Старожили розповідають, що колись у тутешніх лісах заблукала знатна пані. Позбивавши собі всі ноги в пошуках виходу, вона подумала: ну все, доведеться згинути в цих хащах. Але в ту мить побачила яскраве світло, яке вивело її з лісу на галявину. А там – жінку у білому вбранні, яке сяяло, наче сонце! У цій незнайомці пані впізнала Матір Божу – і зрозуміла: це Вона врятувала від неминучої смерті. Із вдячності пані вирішила на місці об’явлення Богородиці спорудити храм і пожертвувала на це велику суму грошей.
Які таємниці ховала в собі ікона
Чи має цей переказ історичне підґрунтя – не відомо. Як не відомо й те, коли у цьому греко-католицькому храмі з’явилася чудотворна ікона Богоматері.
Мистецтвознавці припускають, що образ Матері Божої був написаний наприкінці 17 століття. Образ має ризи та корони. А оскільки ними традиційно оздоблювали святиню на знак подяки за подаровані нею дива, то можна стверджувати, що впродовж багатьох віків чудотворна ікона Богородиці дарувала вірянам зцілення.
Дещо більше таємниць про святий образ привідкрила реставрація, яку чотири роки тому провели в Івано-Франківську на прохання громади Поморян. Реставратора Валерія Твердохліба попросили замінити в іконі дерев’яний щит, бо його сточив жук. Та фахівець виявив, що й під щитом – на самому полотні – є сліди пошкоджень. Він зняв ризи і на звороті чудотворної ікони Богородиці і побачив – о диво! – образ усікновення голови Івана Хрестителя! І тоді ж було виявлено записку, в якій зазначалося:
«Ця Матір Найсвятіша, поновлена на старому полотні, і сукня (ризи) під золото залишається на пам’ять (нащадкам) від фундатора Алекса(ндра) Ґудзяка, священника Василя Фортуни, маляра Павла Луп…кого і столяра Кароля Салая, який зробив блят (дошку-основу). 1847 рік на Божого народження».
Тобто йдеться про те, що до Різдва 1847 року маляр поновив образ свіжими фарбами. А згадка про старе полотно свідчить, що ікона написана значно раніше, ніж її було оздоблено ризами.
Ще одна цікава історична подія, пов’язана з чудотворною іконою Богородиці, сталася в Поморянах під час Першої світової війни. З осені 1914-го до літа 1915-го на Галичину прийшли російські окупаційні війська. Один із московських попів, який прибув сюди разом із царською армією, украв зі старовинного храму чудотворний образ, що був обрамлений у позолочені ризи, і вивіз у невідомому напрямку. Потім ці землі пережили нацистську окупацію, радянську. Злочинна8 кремлівська влада вивезла частину місцевих жителів до сибіру. І це ж треба, аби за тисячі кілометрів від рідного селища люди побачили Поморянську чудотворну ікону Богородиці! Ба більше – цілою та неушкодженою перевезли її якимось дивом на Львівщину!
Жінка виблагала для свого сина-священника рятунок від розстрілу
Повернувшись на рідну землю, святий образ Матінки Божої віддячив вірянам новими дивами. Так, парафіянка храму Марія Борщ одужала від гепатиту, хоча перебіг хвороби був настільки важким, що лікарі не давали ніяких утішних прогнозів: «Це було ще за часів Союзу. Я три місяці лежала під крапельницями. І от одного разу до мене вві сні підійшла Матінка Божа, погладила по голові, і я прокинулася. Того ж дня моя дочка знайшла у горах цілителя, який спеціально для мене виготовив ліки. Я прийняла їх і (на великий подив лікарів) одужала. Коли мене виписували, то сказали, що я вернулася з того світу. А потім жіночки, з якими я завжди таємно молилася (бо ж тоді віра була заборонена), розповіли: кожен день вони благали перед чудотворним образом Богородиці зцілити мене від хвороби. І от бачите – Матінка Божа почула наші благання».
Та ж таки Марія Борщ розповіла випадок, який трапився в часи Другої світової з місцевою жителькою, син якої був студентом духовної семінарії. Коли радянські війська окупували Львівщину, молодого священника схопили і мали розстріляти. Його мама на колінах повзла до чудотворної ікони, плакала й просила Матінку Божу врятувати сина. І так сталося, що, коли молодого8 священника вже вивели на розстріл, почалася атака німців на Львів. Радянські конвоїри розбіглися, а тому хлопцеві вдалося втекти від, здавалося, неминучої смерті.
А майже 30 років тому жителька сусіднього села прийшла до Поморян посповідатися в церкві. Щоправда, прийшла не до старовинного храму. Бо в ньому совєти облаштували склад мінеральних добрив, тож після здобуття Україною незалежності дерев’яна церква потребувала реставрації. Жінка прийшла до новішої – мурованої Свято-Троїцької церкви. Під час таїнства Сповіді розповіла священнику про свої видіння. Виявилося, першої ночі жінці наснилося, нібито вона прийшла до дерев’яного храму, почула всередині плач жінки, але так і не змогла відчинити двері. Наступної ночі сновидіння повторилося. А на третю ніч вірянка таки зайшла до храму, побачила там Матінку Божу, спитала, чому Пресвята Богородиця плаче, і почула з уст Пречистої таку відповідь: «Бо мене тут зачинили, і всі про мене забули».
Відтоді у храмі Собору Пресвятої Богородиці знову зазвучала8 молитва. І знову люди стали звертатися до Пречистої зі своїми благаннями…
Поліна Костюк
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!