Відомий музейник врятував в Україні світові цінності 90 років тому, 16 квітня 1926 року, в селі Ульбарів, що в Дубенському районі на Рівненщині, народився Борис Возницький. Він зберіг і повернув Україні тисячі реліквій, півстоліття очолював Львівську галерею мистецтв, лауреат Шевченківської премії, заслужений працівник культури України та Польщі, Герой України. У мене залишилися спогади Бориса Возницького, записані незадовго до аварії, в якій загинув 2012 року.
– З рідного дому я разом з батьком пішов на фронт. На війні надіявся лише на Бога, – пригадував Борис Возницький. – Якось у Прибалтиці зайшли у зруйновану хату. Всюди суцільне лахміття, потрощені меблі, не знаю, як у тій вакханалії уздрів маленьку іконку. Взяв її, поклав біля серця – і ось так з Божим образом пройшов війну. В нашій роті було 120 волинян, а живими осталося всього шість. Серед них і я. Після війни я навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва, згодом – у Ленінградській академії мистецтв. Потім знайшов себе у порятунку національних реліквій, які безжалісно почали нищити у 1960-70 роки. З дозволу обкому партії найцінніше з приреченого на знищення доставляв у Львів для музейних колекцій. Інколи приїдеш у село, зайдеш до церкви, а там – просто унікальні речі. Ми брали все, розуміючи, що назавтра це може перетворитися на купу сміття чи згарище. Серед врятованого були справжні світові сенсації. Якось мені зателефонували і повідомили, що в Городенці лежить гора порізаних скульптур. З’ясувалося, що то два студенти порізали на дрова, щоб грітися, 13 фігур. П’ять вдалося врятувати. Дослідивши скульптури, науковці сплеснули: «Так це ж роботи Пінзеля!» Вся Європа визнала, що жоден зі скульпторів після славетного Мікеланджело не володів такою духовною експресією, як Пінзель. При своїх поважних літах я не відчуваю життєвого тягаря. Робота, ідеї, плани, задуми не дають відчувати. Приміром, маємо реставрувати чимало картин, бо, попри величезну площу музейного комплексу, в експозиціях виставлено лише до п’яти відсотків експонатів. Ще один мій біль – реставрація замків. Ідеться про Олеську, Золочівську, Підгорецьку, Жовквівську філії картинної галереї. Але ж скільки ще треба труда, щоб довести їх до пуття!
На шляху до одного із замків якраз і спинилося життя найславетнішого українського музейника. Втім, залишився живим його дух, його справи. І пошанування 90-річної ювілейної дати стало спонукою, аби збагнути, оцінити і, зрештою, продовжити величну людську місію Бориса Возницького.
Сергій НОВАК, Рівненська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!