Збудовано комплекс 1998 року з ініціативи голови Товариства Святої Софії у США пані Романи Навроцької. Саме її Йосиф Сліпий попросив, щоб відкупила родинну хату, де тепер облаштували музей. У центрі проходять літні мовні школи для студентів, виставки, екскурсії. Приїздять прочани з Миколаєва та Херсона, з-за кордону – з Польщі, Австралії, Штатів. До речі, у селі Заздрість мешкає племінниця Йосифа Сліпого, але митрополита вона не пам’ятає, є його нащадки в Тернополі, Червонограді.

– Йосиф Сліпий народився у селі Заздрість 17 лютого 1892 року. Родинна хата на той час була великою, адже мала чотири кімнати, – розповідає нам сестра Захарія, котра живе у монастирі при Духовному центрі. –  Ось тут на подвір’ї криниця, викопана ще за часів Йосифа. Його батько двадцять років був війтом у селі, сім’я мала дев’ятеро дітей. Тато багато допомагав селянам, проводив ремонт доріг. А за кошти дідуся збудовано у Заздрості церкву Воздвиження Хреста. Єдиною родинною річчю у цій хаті є бамбетель (дерев’яний диван – авт.), усе інше приносили селяни, коли робили музей. У центрі також зберігається священицький одяг митрополита. 

Справжнє прізвище греко-католицького митрополита Коберницький. Його предок був козацьким старшиною, якого осліпили московити, тому рід називався Сліпий. Йосиф закінчив гімназію у Тернополі, семінарію у Львові, студії в Австрії. Всі, хто знав Йосифа Сліпого, пам’ятають його дуже гарним, високим (під два метри) чоловіком, який мав би успіх у мирському житті, але він обрав шлях священика. Був професором, ректором Львівської семінарії. Коли почалися переслідування греко-католицької церкви, тодішній митрополит Андрей Шептицький таємно висвятив його на єпископа з правом наступництва. І 1944 року Йосиф Сліпий став митрополитом після смерті Шептицького. Але керував церквою не довго – у 1945 році разом з іншими єпископами його арештували.

Берія пропонував Сліпому перейти в православну церкву, його вербувало КДБ, щоб налагодити зв’язки з Ватиканом, намовляли виступити проти Папи та націоналістів за кордоном, але Йосиф відмовився. І 18 років провів у сибірських таборах. Йому, вже літньому чоловіку, ламали руки, ноги, знущалися, він був дуже хворим, його кидали в камери до кримінальників. Паломниця з Польщі розповідала, що коли її родич відбував покарання зі Сліпим, засуджені чергували замість нього, він таємно сповідав їх, багато читав. 

Звільнили Йосифа Сліпого лише 1963 року за сприяння Папи Римського, а також президента США Кеннеді. Хрущов навіть не знав, чи живий митрополит. Відпустили з умовою, що покине Союз і ніколи не згадуватиме про тортури у таборах. Хоч митрополит хотів лишитися зі своїм народом, мусив виїхати у Рим та не писав про знущання у Сибіру. Ті роки він називав марно втраченими, адже міг стільки зробити для греко-католиків. І хоча вийшов із таборів немічним сімдесятилітнім дідусем, Бог дав йому довгий вік – помер у 92 роки. 

– За той час відвідав 14 країн, де згуртував діаспору, – розповідає сестра Захарія. – Збудував собор Святої Софії у Римі, заснував Український католицький університет. Патріарха поховали у Римі, але за його заповітом, коли Україна стала незалежною, у 1992 році його прах перевезено до собору Святого Юра у Львові.