У волинського листоноші — 11 дітей
Волинь

У волинського листоноші — 11 дітей

14 квітня 2016, 12:28
0
0
Сподобалось?
0

Разом з батьком вони розносять пресу в рідному селі    Із сумкою листоноші ми звикли бачити переважно жінок. Однак в одному з найвіддаленіших сіл Маневицького району, Бережниці, у будь-яку погоду через кілометри шляху розносить односельчанам пенсії та листи Микола Скулінець. А ще оселю цього поштаря облюбували лелеки. З дружиною Раїсою виховують шестеро синочків та п'ятеро донечок. Коли всі діти збираються разом, будинок перетворюється на мурашник. Адже кожен зайнятий своєю справою: хтось грається, хтось вчить уроки, хтось допомагає батькам.

22 роки у декреті

У 27 літ Скулінець нарешті зрозумів, що знайшов своє кохання, тому вирішив одружитися. Через два роки у Миколи та Раїси народився первісток – Рувим. І так з року в рік – уже виховують одинадцять діточок. Найменшенькому синові виповнилося майже три рочки, найстаршому – 21. Тож уже 22 роки дружина Миколи безперервно перебуває в декреті. Адже кожного треба доглянути, вислухати, нагодувати, вирядити на навчання, а потім уроки, домашні клопоти. І так день у день.

Скулінців ми застали майже у повному складі – не було лише однієї доньки. Вона саме поїхала гостювати до дядька на Сумщину. З посмішкою на вустах першим вітається господар будинку. Чоловік, трохи соромлячись, запрошує нас.

– Це колишня батьківська хата, коли стало всім не вистачати місця, добудували дві кімнати на горищі та ще дві знизу, –  сміється Микола. Будинок добротний, видно, що тут живе справжній хазяїн. Куди не кинь оком – скрізь пам’ятні дрібнички, спогади про сімейні свята й радісні події. Малеча збіглася до батька – горнуться, обіймають татуся.  Батьки все віддають для своїх кровинок. Скулінці знаходять час і на навчання, і на розваги. Діти відвідують різноманітні гуртки та їздять на олімпіади. Був час, коли у школу потрібно було зібрати сім школярів, то витрачали більше п’яти тисяч гривень. Доводилося відкладати гроші не з однієї зарплати.

Чоловік з дітьми шукають підробітки

Микола розповідає, що ранок у нього починається з молитви. Лише після Божого слова хазяйнує. Мають невеличкий шматок землі, тримають дві корівки. Щоб заробити копійчину, чекають сезону ягід.

– На ягоди йдуть усі, хто вміє ходити, – жартує глава сімейства. – Чорницю збираємо і для себе, і на продаж.  Торік старша дочка Діана збирала по 60 літрів ягід за день, а це більше тисячі гривень заробітку. Та зараз ділянки лісу вирізують, ягідники знищують, то не відомо, чи зможуть заробити щось цього року. Пригадує Микола, як за день висадили гектар лісу, за роботу отримали пристойну платню – 800 гривень. Для такої сім’ї це небагато, але на якийсь час вистачить.  Доки ми розмовляли з чоловіком, його дружина Рая ні на мить не відійшла від плити. Був саме час обіду. Тож жінка метушилася – ліпила вареники. На кухні у Раїси звичайні собі каструлі, жодних, як то кажуть, відер. «Мама дотримується правила – їжа завжди повинна бути свіжою», – пояснюють діти.

Тим часом Микола вже дістав з погреба банку меду та запрошує нас почастуватися. Доглядати за вуликами допомагає старший син Рувим. Минулого року з одного викачували по 40 літрів меду, але бувають й такі, що з них нічого не можна взяти.  

Іменини подружжя – в один день

За добу Миколі, як листоноші, потрібно об’їхати велосипедом понад 10 кілометрів. Тож чоловік розділив між дітьми декілька ближніх вулиць, і ті з радістю розносять газети.  – Кожен з них знає свою роботу. А як заохочення даю їм за це по 20 гривень. Більше не можу, бо зарплата у поштаря невелика, – зізнається Микола. Селяни тішаться дітлахами, кажуть, що листи і газети обов’язково заносять до хати або ж віддають у руки. Робота специфічна, розповідає Микола, однак працювати листоношею йому до вподоби.

– Тут потрібно багато спілкуватися з людьми, йти до них з відкритим серцем. На лінощі нема часу, бо треба зайти в кожну сільську хату, розповісти про різноманітну періодику, – додає він.

Микола та Раїса живуть душа в душу, до того ж святкують іменини в один день – 28 червня. А ще цьогоріч Микола відзначатиме ювілей – 50-ліття. Однак головне, чого прагнуть Скулінці, – аби всі їхні діти були щасливими та виросли достойними людьми.

Катерина ЛОЗИЦЬКА, Волинська область Фото автора


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися