На жаль, продовжується політичне протистояння між Польщею та Україною у питанні історичної правда про Волинську трагедію. Початком ескалації стали дії польських парламентарів. У середині липня Сейм Польщі прийняв постанову, в якій Волинську трагедію назвали «геноцидом». Також 11 липня встановили Національним днем пам’яті Жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами щодо громадян Другої Речі Посполитої.
У відповідь у Верховній Раді України позафракційний депутат Олексій Мусій зареєстрував проект постанови «Про вшанування пам'яті жертв геноциду, вчиненого Польською державою щодо українців у 1919-1951 роках».
Після проробленої «роботи» польськими парламентарями реакція спікера Сенату Польщі Станіслава Карчевського на спробу української сторони якимось чином повернутися на шлях історичної правди виглядає наївною.
Якщо український парламент прийме постанову про геноцид щодо українців, вчинений поляками, то буде погано, вважає Карчевський.
Про це пише «Польське радіо».
«Станіслав Канчевський сказав, що тільки розмови можуть дати надію на порозуміння з українцями на тему спільної історії. Спікер додав, що Польща мусить говорити правду про Волинський злочин і прийняття постанови польським парламентом було свідченням цього», – йдеться у публікації.
– Треба йти до істини. Ми зробили сміливий та рішучий крок, бо те, що зробили українці, було геноцидом, – цитує Карчевського «Польське радіо».
Отже виглядає так, що одна смілива сторона міжетнічного конфлікту, яким він був насправді, сказала «свою» правду, і тепер усі мають з нею погодитися, і тільки тоді настане примирення. А те, що поляки палили українські села на Холмщині і вбили чимало цивільних на території сучасної Волині, не варто й згадувати. У визначенні польського сейму це все було скромно названо «акціями відплати».
А чи не краще було б спільно полякам та українцям в історичній площині опрацювати фактаж тієї страшної трагедії, а потім, істичнно пробачивши один одного, спільно вшановувати пам’ять невинно убієнних. Наразі маємо протилежну картину. Польські парламентарі, будучи зацікавленою стороною, "призначили" винних у Волинські трагедії і дали таким чном імпульс і тему для ворожнечі населенню обох країн.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
anayman53@rambler.ru
Bитяг з відповіді на запит Антифашистського комітету України до СБУ України (№24/1-3044 від 27 листопада 2008 р.): “Як вбачається із архівних документів НКВД-МГБ-КГБ-УРСР, за 1944-1953 роки, тобто до моменту повної ліквідації націоналістичного підпілля і його озброєних формувань, учасниками ОУН-УПА в західних областях України здійснено: терористичних актів 4907 диверсійних 195 нападів та роззброєнь груп охорони громадського порядку 457 нападів та підпалів колгоспів, радгоспів, МТС 325 нападів на сільради і клуби 320 озброєних пограбувань 359 інших відповідних проявів 1126 В результаті цих акцій було вбито або забрано в ліс бойовиками ОУН-УПА 2662 працівника радянсько-партійного автиву, 582 голови сільських Рад, 262 голови колгоспів, 446 колгоспників, 829 працівників держбезпеки, 473 працівники міліції, 1525 бійців груп охорони громадського порядку, 187 військовослужбовців, 933 службовців, 12839 інших громадян. Всього загинуло 22430 чоловік.” (Арх. спр. №372, т. 100, арк. 109-111).