Взимку найбільше цінується тепла та зручна ковдра. Але де таку взяти? Більшість купують на базарі, однак не всі вміють відрізнити якісний товар від підробок. Бо хоч на етикетці пише: «100% вовна», найчастіше там звичайний синтепон. А от жителька Рожищ Луцького району гарантує якість своєї продукції і навіть на ваших очах може пошити добротну ковдру!
Старші люди пам‘ятають про славну швейну фабрику у місті Рожище, де чесали вовну, шили з неї ковдри, одяг і, навіть, спортивні костюми. Речі йшли в магазини по всьому Радянському Союзі. У 90-х роках виробництво занепало. Олена Задворна довгий час там працювала, та коли почалися проблеми із виплатою зарплати, розрахувалася. А оскільки вдома мала звичайну швейну машинку, то почала на ній робити ковдри.
– Найперше у мене їх замовляли друзі, родичі, – пригадує жінка. – А від них інші чули і просили для себе якісну, тепленьку ковдру. Так поступово почали з‘являтися клієнти.
Вже коли місця у дома виявилося замало Олена подумала про власну справу і оформила підприємницьку діяльність. Підтримав чоловік Руслан. А ще долучився місцевий житель, на жаль, нині покійний Володимир Сегеда. Він купував у людей вовну, чесав, обробляв. Сам робив биті валянки, устілки, і Олені частину вовни пропонував для її потреб. Ось так у них утворився партнерський бізнес. Нині справу батька продовжив син Богдан.
– Невже зараз люди тримають вівці? – допитуюся, де беруть матеріал для наповнення.
– Звичайно, – посміхається Олена Станіславівна. – От у селі Вічині нашого району займаються вівчарством. З інших регіонів приїжджають, бо знають, що Богдан чеше вовну, дезінфікує, обробляє. Найголовніше, що наш товар екологічно чистий, все натуральне. Досить часто мами замовляють ковдри і навіть подушки для маленьких діток.
Жінка зазначає, що найчастіше клієнти приходять за рекомендацією знайомих. Надсилає також свій товар поштою. Навіть на Одещині, Харківщині, Донеччині та Луганщині укриваються ковдрами з Рожищ.
– А як відрізнити справжню від якоїсь підробки?
– Для мене це дуже просто, – зізнається швачка. – Я тільки візьму у руки річ, то можу сказати, що вовни там і близько нема, хоч етикетка говорить про інше. Жінка додає, що продавці на ринках не охоче дозволяють колупатися у ковдрі, щоб дістати трошки вовни.
– А я без проблем можу розпороти тканину у будь-якому місці, щоб переконати людей, що все справжнє, – каже Олена. – Були випадки коли приносили вовну, а я одразу на їх очах робила ковдру!
Вже давно вона забула про домашню машинку, а придбала спеціальний станок на якому за 17 хвилин можна пошити двоспальну ковдру! Надійним помічником для майстрині є чоловік, який самостійно вивчив механізм станка. Вміє його налаштувати та поремонтувати, коли треба. До речі, кілька років тому і я придбала у пані Олени двоспальну ковдру. Вона й досі нам служить, бо не збилася і дуже тепла.
Руслана СУЛІК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!