Тоді жити буде веселіше, краще
Четвертого квітня минув рівно рік, як я повернувся з Чехії, де лікувався. Почуваюся незрівнянно краще. Життя сприймається зовсім по-іншому, як було до важкої хвороби. Чомусь час став летіти швидше. А взагалі світ такий милий і прекрасний.
Та досить про печальне
Про перипетії лікування розповідав у «Віснику+К» 14 грудня минулого року. Написав з подробицями про муки, які довелося перенести через чиюсь халатність, недбальство. Багато приділив уваги лікуванню в Чехії, розповіді про молодого, але дуже толкового лікаря Сергія Гаврилюка.
Сьогодні можна лишень здогадуватися, чим би уся ця історія закінчилася, якби не Чехія. Тепер з радістю називаю цю країну своєю другою батьківщиною. Бо саме завдяки їй, моєму спасителю Сергію, іншим чеським медикам топчу ряст на цій землі, радію життю.
Хочу поділитися з вами, що після тих страшних потрясінь усе довкола сприймається зовсім по-іншому. Сказав би: тонше, гостріше. Помітно швидше летять дні. Світ став добрішим, цікавішим.
Признаюся, по життю я сова. Люблю довго сидіти, особливо, як пишу вечорами. А вранці – поспати. Тепер же чомусь пробуджуюся рано: о п’ятій, шостій, а іноді й четвертій годині. Як же тішуся, коли до сходу сонця починають співати-щебетати пташечки! Не можу наслухатися. Вони сповіщають про прихід нового дня. Щойно бризнуть перші промінці сонця, як цей розвеселий хор примовкає. І коли погожа днина, світла паляниця поволеньки піднімається над горизонтом. Ну як не радіти, не тішитися разом із птаством цьому! Бо ж д
о нас прийшов черговий день, чергові радощі та турботи. Головне, що ми можемо його бачити, жити. Хіба це не щастя!
Воюю за життя, за себе
Та далеко не всі у нас в Україні можуть насолоджуватися життям. Як-от наші хлопці, славні воїни на передовій. Вони б’ються за нашу волю, за світлі ранки, за нас. І скільки їх уже віддали молоді життя. Низько-низько схиляю перед ними сиву голову. Честь і слава їм! Хай згине проклятий кацап навічно!
А я теж воюю за себе, за життя. Дуже трудно. Заново вчуся ходити, триматися на ногах. Стараюся щось робити. Уже посіяв на грядці кріп, посадив цибулю. Вони сходять. А я тішуся тим, як мала дитина.
27 лютого, коли було дуже тепло, посадив ранню картоплю. Дехто крутить біля скроні пальцем. Мовляв, дивак. Не всі ж бо знають, що роблю це зо два десятки літ. Шостого червня, на День журналіста, постійно пригощаю колектив молодою картоплею. Так, очевидно, буде і нині.
Щопонеділка ходжу на роботу. Редакторські справи передав синові Володимиру. Щось раджу колегам, підказую. З моїм то досвідом. До речі, нашій газеті 25 квітня виповниться двадцять вісім років. Через два роки ювілей – так хочеться дожити. Ще займаюся книжками. Торік у серпні підготував до друку книжку «Доля матері». Це доповнене перевидання книги «Рідна мати моя». Сюди увійшли твори, написані в останні роки. Про матір і не тільки.
Дуже радію, що тираж у дві тисячі примірників уже майже розійшовся. Значить, люди беруть, читають, моє писання комусь потрібне. А що може бути ліпше за це?
Чотири свята на четверте квітня
Четвертого квітня у мене було чотири свята. Як уже згадував – рівно рік минув, як повернувся з Чехії. У цей день закінчив своє нове оповідання. Кілька місяців тому підготував книжку «Недоспівана пісня», куди увійшло дві нових повісті «Шпулька» та «Недоспівана пісня». А також роман «Калиновий щем». Він відредагований, доповнений, побачив світ у 2019 році. Але дуже мізерним тиражем. Його мало людей прочитало. Було багато дзвінків, листів з проханнями надрукувати цю книжку ще.
Роман для мене дуже дорогий у першу чергу тому, що він автобіографічний. Там дуже багато описано про життя автора, перше кохання. І взагалі про те, як я став тим, ким є, чого добився у житті. Вихід «Недоспіваної пісні» планувався на початок травня, а подзвонили з друкарні четвертого квітня – книжка готова. То ще одне свято. Заглянув на грядку – а там зійшла картопля. Чим не свято? От і вийшло, що у четвертий день четвертого місяця двадцять четвертого року трапилося чотири свята. А в мене число чотири щасливе.
Окремо кілька слів хотів би сказати ще про книжку «Недоспівана пісня». В однойменній повісті розповідаю про життя свого близького товариша дитинства. Нелегка йому випала доля, навіть трагічна. Сподіваюся, викличе великий інтерес.
Не менш цікава й повість «Шпулька». Уже ніби звично, коли сім’ю залишає батько. А от коли матір... Як переносять це діти? Ніхто не здогадується. Отут ви й заглянете у душу і серце хлопчини, котрий проніс крізь усе життя біль та образу на матір. І звичайно ж, мій улюблений роман «Калиновий щем». Навіть не сумніваюся, що він вам сподобається.
До речі, в «Ютубі» є фільм про мене «Мільйон Євгена Хотимчука». Якщо комусь цікаво, знайдіть і подивіться. Коли хтось із старших не вміє, хай підкажуть вам діти чи онуки.
Отак і живу, роблю собі свята, радію кожному дню, кожній годині, кожній хвилині. Дякую Богу, що мені їх дає.
Євген ХОТИМЧУК,
шеф-редактор газети «Вісник+К»,
Заслужений журналіст України
Книгу «Недоспівана пісня» з 1 травня можна буде придбати у відділеннях «Укрпошти».
При бажанні зайдіть у редакцію «Вісника+К» (пр. Перемоги, 15, м. Луцьк)
або замовте післяплатою за телефонами: 067-3617717, 066-2108811.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!