У 2001 році уся росія заздрила безробітній сім’ї Мухаметзянових з Уфи. Адже вони виграли в лотерею 20 мільйонів рублів, що на той час становило цілий мільйон доларів. Відтоді минуло більше двадцяти років. Але вони дивно розпорядилися таким багатством. Не стали успішними, не закінчили закордонні університети та не побували у різних куточках світу.
Недопалок гасили норковою шубою
Після різноманітних інтерв’ю, телевізійних шоу, куди постійно запрошували цю сім’ю, почалася… пиятика. Святкування лотерейного виграшу розтягнулося на кілька років. Скільки витратили на закуски, «обмивання», подарунки родичам з цього приводу і без, вже ніхто не може згадати. Врешті отямилися і вирішили придбати житло, поки мільйон геть не скінчився. Купили величезну елітну квартиру в новобудові, кілька машин, друзів по чарці стали проганяти.
Але цивілізоване життя згодом набридло – і знову взялися за те, до чого звикли у своїй хрущовці. До пиятики. У квартирі не прибирали, сміття виносили зрідка. Якщо не хотіли трудитися, то й не додумалися взяти наймичку. Навіть попільничку мільйонери не допетрали купити. У п’яному будуні гасили цигарку в килим – і одного разу сталася пожежа, яку збивали норковою шубою хазяйки. І так само, як і в бідному житті, тягнули до елітної квартири усіх бродячих котів. Біля їхніх обдертих дверей шикувалися черги з тих, хто клянчив гроші. Господиню Надію став переслідувати страх, що багатство хтось вкраде. І вона навіть відмовилася їхати у лікарню з раною, яка гноїлася. В результаті вмерла вдома, так і не потративши те, що лишилося від мільйона.
Тягнуть додому котів
Сусіди на цю сім’ю не скаржаться. Живуть Мухаметзянови тихо, не дебоширять, алкашів не водять, бо усім пити нема на що. Сини, яким трохи за тридцять, тільки й пам’ятають життя мільйонерів. Вчитися не хотіли, працювати теж, увесь час байдикують. Ото сидять в телевізорі чи в комп’ютерних іграх. Після смерті матері в пам’ять про неї підбирають вуличних котів і тягнуть додому. Правда, живе їх не три десятки, як при жінці, а штук п’ять. Долари давно закінчилися. Але кажуть, що якби повернути час назад, нічого б у своєму житті не міняли. На роботу не влаштовуються, з дому рідко виходять. Часом батько, коли запій закінчується, йде у магазин купити продукти. А за що? Добре, що двадцять літ тому голова зварила купити кілька квартир. Ото сини живуть з батьком, а свої квартири здають. Все ж якась копійка.
Юлія ШЕВЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!