Найнижча мама України бореться з онкохворобою
Наші публікації

Найнижча мама України бореться з онкохворобою

15 травня, 15:51
0
0
Сподобалось?
0

На долю цієї мініатюрної жіночки випало надзвичайно багато випробувань. Найперше – іспит маленьким зростом. У свої 36 років Марія Українець з Червонограда на Львівщині заввишки всього 96 сантиметрів! Та це не завадило їй знайти любов та народити здорову дитину.

У високих батьків – дітки-карлики

– Мама з татом одне одного дуже любили, – згадує Марія своє дитинство. – Вони були звичайні, високі. Коли народився мій брат Андрійко, акушерка одразу батькам сказала, що він не буде нормально рости. Через три роки мама зважилася завагітніти знову. Але і я вдалася маленька зростом.

У дітей Василя та Галини Кісілів підтвердили рідкісне генетичне захворювання – гіпофізарний нанізм. У них не виробляється, як треба, гормон зросту. Андрій доріс до 95 сантиметрів, Марічка на сантиметр брата переросла. Неможливо уявити, наскільки важко батькам було ставити на ноги дітей з інвалідністю першої групи. Та ніколи навіть думки не було відректися від своїх кровинок. Тож росли Андрій з Марічкою, викохані у батьківській любові, намагаючись не звертати уваги на осудливі погляди оточуючих.

– Важко було, – зізнається жінка. – Піду з мамою в магазин, і чую: «карличка». Не тільки діти, дорослі так говорили. Образливо було страшно. Питаю в мами, що то означає, і плачу… Але потім змирилася.

За натурою Марія – неймовірна оптимістка. У її голосі стільки віри та надії на щасливе завтра! Диву даєшся, як вона змогла за роки випробувань їх не розгубити. Особливо світла сторінка її непростого життя – кохання та народження доні.

Завагітніла попри невтішні прогнози медиків

– Я завжди мамі казала, що вийду заміж за високого чоловіка, – розповідає Марія Українець. – Вона мене перепитувала, чого не за маленького, як я. Кажу, хочу високого – і все. Уже всі мої подружки заміж повиходили, а я все чекала на свою любов.

Одного разу дівчина дивилася телевізор. Перемикаючи канали, зупинилася на музичній передачі, під час якої рядочком на екрані «бігла» служба знайомств. Одне оголошення Марію зацікавило, і вона записала номер. Тоді навіть подумати не могла, що вже знайшла чоловіка, який змінить її життя. Олег був з Рівненщини. Про себе розповів небагато: що сирота і виховувався у дитячому будинку. Марійка словом обмовилася, що маленька. Між парою зав’язалося спілкування. Спочатку зідзвонювалися раз на кілька днів, пізніше – щодня, тоді могли проговорити навіть цілу ніч, бо вже не уявляли життя одне без одного.

– А це Олег пропав, – згадує Марія. – Я все дзвоню – а він не на зв’язку. Виявилося, що у нього вкрали телефон, а він не пам’ятав мій номер. Навіть в міліцію ходив, щоб допомогли йому хоч карточку повернути. А я все дзвонила, хоч десь пробігала думка, що він уже когось собі знайшов. Та серце не обманеш.

Олег не раз чув від Марійки, що вона маленька, та не надавав тому значення. Коли обмінялися фотографіями, дівчина відіслала свій знімок по пояс, тож хлопець навіть не здогадувався, що вона не просто невисока, а мініатюрна. Лише коли домовилися зустрітися, розпитав про зріст коханої. І трохи був шокований. Адже він виявився удвічі вищим за обраницю!

Коли пара з’їхалася (стали жити з батьками дівчини у Червонограді), Марійка завагітніла. Вона постійно від медиків чула, що при її захворюванні це неможливо. А тут таке диво! Та коли пішла на огляд до лікаря, наслухалася, як це небезпечно і можна не лише маля втратити, а й загубити своє життя. Проте уже тоді твердо вирішила, що народжуватиме, навіть якщо сама помре. Так у 2011-му на світ з’явилася Веронічка.

Поховала батьків і чоловіка

Сім’я жила бідно, але щасливо! Ніколи Українці не вимагали до себе якогось особливого ставлення влади чи соціальних служб. Тягнулися з мізерних пенсій та намагалися не втратити любові до життя. Аж раптово померла мама Марічки. Потім – чоловік Олег, згас від раку батько. Залишилися вдома лише хворі брат із сестрою та Веронічка.

Здавалося, ось уже чорна смуга мала б закінчитися. Але тут – нова біда: у Марії виявили онкологію – рак щитовидки. Жінку прооперували, зараз вона проходить хіміотерапію. Процедура дороговартісна, а коштів у сім’ї бракує. Тому жінка зважилася попросити допомоги у волонтерів, завдяки яким вдалося назбирати гроші на початок лікування.

– Мені не страшно, що я можу вмерти, – щиро каже Марія. – Боюся, аби донечку в інтернат не забрали. У неї, крім мене, нікого більше нема…

Кожен з нас може допомогти Марії Українець одужати, переказавши бодай невеличкий фінансовий внесок на рахунок у ПриватБанку:  5 168 757 368 844 108.

Наталія КРАВЧУК


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися