Цю історію неможливо читати без сліз. Як витримати таке страшне горе?! Війна забрала у поліцейського з Бородянки Івана Сімороза всю сім’ю.
Це був другий день вторгнення – 26 лютого. Іван був на роботі в райвідділку поліції, коли почув гучний вибух. Відразу ж став телефонувати рідним. Набирав номер за номером: дружина, брат, мама, тато, бабуся. Усі були поза зоною. Передчуваючи недобре, чоловік разом з колегами поспішив до будинку. Від побаченого хотілося кричати: на місці затишної хати – руїни. «Хоч би вони врятувалися!» – подумки казав безліч разів. Він до останнього сподівався, що рідним вдалося сховатися у погріб. Допомагати розгрібати завали кинулися сусіди і родичі.
Спочатку Іван знайшов матір, яка лежала на холодильнику. За 200 метрів побачив тіло свого молодшого брата. Йому відірвало руки й ноги. Поруч з ним сидів його улюблений пес.
Після цього знайшли засипану цеглою бабусю. Тітка Івана побачила його однорічну донечку Поліну на дивані – дитинка ще дихала. На жаль, того ж дня померла у лікарні. Згодом чоловік натрапив на мертву дружину та батька.
Лише три дні оплакував чоловік своїх рідних на самоті. Далі вийшов на роботу. Рашисти рвалися до Києва, тож його допомога була потрібна людям. Він допомагав землякам з евакуацією.
За словами чоловіка, робота допомагає йому пережити горе.
– У кожного в Бородянці є біда та проблеми. Треба допомагати людям. Робота і мої друзі – це те, що підтримує, – каже Іван.
Його сім’ю поховали у селі Пісківка. На всіх шести хрестах однакова дата смерті: 26.02.2022. Могилу маленької Поліни встелили іграшками. Тільки тут чоловік дозволяє собі бути слабким і поплакати.
Марта ДИМИДІВСЬКА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!