Після підриву росіянами дамби Каховського водосховища оголилося дно. І очам відкрилися скарби, на пошуки яких кинулися чорні археологи: давня церква, залишки затоплених осель. А не так давно на дні Каховського моря знайшли печери монастиря, де проходила «золота жила».
Монахи не відкрили червоним таємницю
Про цей факт розповів колишній очільник Херсонської облдержадміністрації Борис Сіленков. Ще до війни він кілька разів бував у Бізюківському монастирі, що у селі Червоний Маяк на Херсонщині. Він спілкувався з монахами, допомагав розкопувати верхні печери, а нижні залишалися затопленими Каховським водосховищем. У народі здавна переказують легенду про те, що колись саме у нижніх печерах проходила «золота жила» і ченці добували золото. Більшовики катували монахів, проте вони не виказали таємницю, де знаходяться золотоносні рудники.
«Мене водили в підвал, де ченців ліквідували. Так ось нижні печери були затоплені Каховський морем. Тепер є унікальна можливість перевірити легенду і знайти нижні печери», – зазначив Борис Сіленков. Минуло всього декілька днів – і небайдужі люди відшукали ці печери! А на підтвердження виклали в інтернеті відео. «Моя інформація про скарби Бізюківського монастиря в селі Червоний Маяк в нижніх печерах викликала паломництво… Нижні печери, які були затоплені Каховським морем, знайдені», – прокоментував Борис Сіленков оприлюднене відео.
Скит збудовано коштом козацького роду
Свято-Григорівський Бізюків монастир засновано 1804 року. Цю святиню ще називають Таврійським Афоном, тому що під землею є підземні ходи і печери, де перші поселенці ховалися від кочових народів. У чоловічій обителі вирощували пшеницю, плодові сади, виноград, з якого робили монастирське вино. В монастирі, зокрема, були собор, дві церкви, дзвіниця, дитячий притулок, готелі, постоялий двір, фельдшерський пункт, який обслуговував селян сусідніх сіл, млини, олійниця, церковнопарафіяльна школа для дітей. Коштом знатного козацького роду Чечелів було збудовано скит Григоріє-Бізюкового монастиря.
Взимку 1919 року монастир зайняв загін червоних, які знущалися з братії, грабували місцеве населення. На захист прийшов загін сотника вільного козацтва Осауленка, який вибив червоних з монастиря. Проте у 1922 році більшовики зруйнували обитель, а у 1970-х роках підірвали головний Хрестовоздвиженський собор. І хоча монастир відновили лише у 1990-х з приходом Незалежності України, належить обитель до Херсонської єпархії РПЦвУ.
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!