Військовослужбовець із Лисичанська Дмитро Скоморох втратив у російсько-українській війні частину ноги і тепер має протез.
Зараз 49-річний чоловік завершує проходити медико-соціальну експертну комісію та реабілітацію у Луцькому госпіталі.
Дмитро Скоморох — будівельник із Лисичанська, а нині діючий військовослужбовець. Як розповів чоловік Суспільному, планує повертатися у свій підрозділ.
Військовий каже: продовжує захищати Україну у складі 111-ої бригади тероборони, яка зараз виконує завдання із захисту неба Волині.
"Виконую господарчі функції. Займаюся обмундируванням, озброєнням. Дивлюся, щоб в усіх все було. Якщо щось у когось немає, я виписую, роздаю", – говорить боєць.
Бойовий досвід Дмитра Скомороха розпочався у перший день повномасштабної війни: він пішов до луганської 111-ої бригади тероборони. У військкоматі, розповідає, вже нікого не було, працівники повтікали за декілька днів.
"Ми 26 лютого заїхали в обласний військкомат, там було кинуто все. Вони навіть особисті речі не забрали. Навіть кабінети не позакривали. Там склади ломилися від абмундірованія. Ми зайшли й одразу піймали першого коригувальника", — каже боєць.
Про полон і знущання ворога дізнався раніше особисто — 2014 року, коли його в Лисичанську викрали з роботи бойовики незаконного збройного формування.
"Мене забрав батальйон "Прізрак". Тиждень били, катували, трішечки різали. Аби я зізнався у тому, що працюю на "Правий сектор". Я не зізнався, бо не було в чому", – сказав боєць.
У червні 2022 року Дмитро Скомороха на Луганщині потрапив під мінометний обстріл і отримав перше поранення.
"Легкі поранення кінцівок, але коли мене привезли в шпиталь, то я втрачав свідомість. Коли розібралися, то дізналися, що в мене онкологія. Проходив три курси хіміотерапії. І не закінчивши, скажемо так, реабілітацію, повернувся в підрозділ, бо не вистачало людей", — каже чоловік.
У грудні 2022-го військовослужбовець отримав друге поранення поблизу міста Кремінна на Луганщині. Саме там чоловік втратив частину лівої ноги, підірвавшись на ворожій міні.
"Підірвався спочатку мій побратим, ми надали йому допомогу, а коли почали його нести, то підірвався я. Я коли впав, дивлюсь: поруч берц стоїть і перше, що я сказав: все відвоювався. На той момент я думав, що війна для мене закінчилася", — каже боєць.
У Києві військовий пройшов протезування. Там же на нього чекала дружина, яка дуже підтримувала і допомогла за декілька місяців стати на ноги. "Вона сказала, що щоб там не було – я буду поруч з тобою. Я дуже їй вдячний, у мене найкраща дружина у світі", – говорить чоловік.
Спершу, каже Дмитро Скоморох, соромився показувати протез на вулиці. Крім того, зі слів чоловіка, семирічна донька тяжко сприйняла поранення батька.
"В тата скоро нога виросте? І коли вона дізналася, що вона не виросте, то вона ридала! Але потім нічого, часто вихвалялася мною. Ставлюся спокійно, коли діти кажуть: "Ой, мамо, дивися, що у дяді", — сказав військовий.
Залишити службу, каже Дмитро, навіть не мав думки. Говорить: у війську все коротко та зрозуміло, а в цивільному житті багато підводних течій і нюансів.
"Зустрічався зі своїми колишніми сослуживцями, яких уже списали. І кожен з них казав, що все віддав би, щоб повернутися. На службі все коротко, ясно і зрозуміло. В тебе є наказ і ти його виконуєш", — зазначив боєць.
Те, у якому піднесеному стані перебуває військовий після важкої травми є унікальним, — розповіла клінічна психологиня Марія Омельчук.
"Це дуже велика рідкість. Його не зламала його травма, те, що він отримав важке поранення. Він досить вмотивований, такі хлопці навіть є підтримкою та опорою для побратимів", — говорить фахівчиня.
Дмитро Скоморох додав: це тому, що його основна мотивація по життю — це не скиглити, думати про свою родину та майбутнє.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!