Більше ста років тому, коли щойно створена Українська Народна Республіка протистояла одразу кільком ворожим арміям, вже звучала тема мобілізації. Історики згодом припускатимуть – саме провал мобілізації став причиною нищівної поразки української держави більшовикам.
Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Неллі Ковальської
Ярослав Тинченко, кандидат історичних наук, заступник директора Національного військово-історичного музею України з наукової роботи показує ТСН приписне свідоцтво - щось схоже на повістку.
Сторічне приписне свідоцтво, яке показує історик, єдиний документ, що киянин і патріот Сергій Лебедев лишив по собі.
1917 рік, Софійська площа. Біля дзвіниці збираються делегати центральної ради, серед них був і Михайло Грушевський. Кількома місяцями пізніше ці люди проголосять про створення УНР. Постане – Україна. Нова держава швидко збере потужну армію. Грудень 1917 року - у війську 100 тисяч штиків. Але вже за два місяці армія стає вдесятеро меншою.
"А люди, які прийшли в цю армію, кажуть, а навіщо? Все, ми збираємо речі, зброю і йдемо по домах. І Директорія – це ж була міжпартійна структура. Вони розуміли, що якщо вони зараз скажуть цим людям – ні, зачекайте, ви сидіть в армії, доки ми вас не розпустимо, то за них ж ніхто не проголосує", - каже Ярослав Тинченко.
Тоді і стало очевидно, аби нова держава встояла – треба проводити мобілізацію. І тут - починаються суцільні паралелі з сьогоденням.
"Закон про мобілізацію десь понад місяць обговорювався. Він теж відправлявся допрацювання, тому що військові написали один закон про мобілізацію, направили Директорії, Кабінет раді міністрів. Рада міністрів сказала, що в такому вигляді ми не можемо", - каже Ярослав Тинченко.
Саме у цю мобілізацію до військкомату прийшов і Сергій Лебєдєв, приписне свідоцтво якого досі зберіглося в музеї. Тоді ж взяли в руки зброю – студенти, що билися під Крутами. Тисячі людей прийшли в армію добровольцями.
Тисячі військовозобов'язаних 100 років тому теж почали шукати способи обійти закон. Дорослі чоловіки масово вступали до навчальних закладів, бо студенти мали відстрочку. Так само масово – давали хабарі військовим начальникам.
Закінчилася тим, що на початку лютого 1919 року Київ без бою було здано. Було здано радянським військам.
"Аналізуючи провал мобілізації сторічної давності, історики скажуть – саме ті люди, що ховалися від військових начальників по підвалах у часи визвольної боротьби, за кілька років – будуть їсти своїх дітей під час Голодомору. Крім Голодомору окупована Україна тоді пережила ще – колективізацію, розкуркулення, кілька хвиль заслань, ув'язнення незгідних. Робила це все Москва, і зараз щось схоже той самий ворог робить - на тимчасово окупованих територіях", - наголошує Неллі Ковальська.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!