Повстанська пісня «Лента за лентою» стала символом війни з росіянами. Адже її автор сімдесят літ тому теж боровся за незалежність України з московитами. Тепер нашу країну від того ж самого ворога захищають його внук та правнук. 12 грудня минає 110 років від дня народження автора цієї відомої пісні – Миколи Сорокаліти.
Повернувся до рідної хати через пів століття
«Ах, лента за лентою, набої подавай, Вкраїнський повстанче, в бою не відступай!..» Вперше «Ленту» я почула років двадцять тому від колеги Івана Фінюка, який на одному з українських свят заспівав цю повстанську пісню. Виявляється, чув цю мелодію давно, ще у Кемеровській області, де народився – його родину після війни запроторили в сибір. Звідти і привезли на Волинь цю пісню. Вдома теж на гостинах співали, але стиха, щоб совіти не почули. Думали, що пісня народна, але слова написав Микола Сорокаліта з Львівщини – кадровий член Служби безпеки ОУН. Він змолоду боровся за незалежність України. У 1939 році поляки кинули його до страшної в’язниці Берези Картузької. Згодом Микола потрапив до гестапівського концтабору, звідки дивом втік. І пішов у повстанське підпілля. За це емгебісти всю родину вислали на Кос-Арал, звідки ніхто не повернувся.
Микола Сорокаліта потрапив до рук емгебістів 1949 року, коли його під час бою поранили. Смертну кару замінили на 25 років радянських концтаборів. Разом з іншими засудженими готував знамените Кенгірське повстання, але перед початком його перевели у ще жахливіше місце – на мідні рудники. Після послаблення режиму, погіршення здоров’я Миколу Сорокаліту врешті відпустили на волю. Але без права повернутися додому на Львівщину. Тож колишній повстанець 15 років працював кочегаром на Хмельниччині. Лише з настанням Незалежності Сорокаліта з дружиною повернувся на батьківщину у свою хату, куди після війни заселили росіян.
Завдяки пісні повстанці виграли бій
На каторзі Сорокаліта разом з патріотами потай співав свою пісню «Лента за лентою», яку написав ще у 1944-му після жорстокої сутички його боївки з підрозділом НКВС. Двадцять повстанців несподівано атакували понад сотню чекістів, які залишили позиції. У цьому бою особливо відзначився кулеметник Смерека. Він вміло маневрував, обстрілюючи ворогів. Саме подвиг цього молодого героя, його кохання до медсестри і стали основою вірша.
– На постою дідо сів у лісі і написав свою «Ленту», – розповідає журналістам внук повстанця, теж Микола Сорокаліта. – А потім показав його своєму побратиму Василю Заставному на позивний «Шершень», а той підібрав мелодію.
Про Заставного відомо небагато. Він теж був з Львівщини, керівник кущового проводу ОУН, двічі лицар Бронзового Хреста Бойової Заслуги УПА. Загинув у 1950 році, наскочивши на засідку енкаведистів. Одну з нагород Василя Заставного лише за часів Незалежності передали його дочці.
Ось так народилася легендарна повстанська «Лента» з піднесеною мелодією. На Радехівщині просто під час ворожої атаки у квітні 1945 року кулеметник Антін Шарко на псевдо «Гірка» почав співати «Ленту». Слова підхопив ще один кулеметник Володимир Башко (псевдо «Цимрина») та інші бійці. Завдяки пісні вони успішно відбили ворога і вирвалися з оточення. Згодом кулеметник Шарко за підняття бойового духу піснею «Лента за лентою» був нагороджений Срібним Хрестом Бойової Заслуги ІІ класу.
– Через наші терени проходив зв’язок на Карпати та Волинь, тому пісня швидко набула неочікуваної популярності серед повстанців, стала улюбленою і в середовищі українського народу, – розповідав за життя журналістам сам автор Микола Сорокаліта.
«Ленту» співає військовий оркестр США
«Лента за лентою» стала популярною за Незалежності – під час Помаранчевої революції у виконанні лідера гурту «Плач Єремії» Тараса Чубая, а також Кузьми Скрябіна. Звучить як рок-пісня, шотландська волинка, а як джазову версію її виконує оркестр військово-повітряних сил США. «Ленту» більше стали співати з 2014 року українські воїни. Бійці батальйону імені Героя України генерала Сергія Кульчицького вперше її виконали на сучасний лад: «О, лента за лентою, набої подавай, Вкраїнський вояче, в бою не відступай». А по-особливому пісня зазвучала після 24 лютого 2022-го. Співають її не тільки на сцені відомі артисти, а й бійці на фронті. І серед них – внук та правнук легендарного повстанського командира. Це Микола та Олександр Сорокаліти. Пісню свого діда добре знають. Микола Сорокаліта на війні з 2014 року, воював добровольцем у складі артилерійського підрозділу Сухопутних військ, ветеран АТО. Тепер служить в одному з підрозділів Сил територіальної оборони ЗСУ.
– Я не міг на то всьо дивитися, душа боліла, як война почалася, – зізнається пан Микола. – То передалося від нашого діда. Я за сином пішов. Він тепер тяжко поранений, але головне – живий. Виб’ємо ворогів з нашої землі!
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!