Біля села Довговоля Володимирецької громади Вараського району, що на Рівненщині, на хуторі серед лісу живе підприємець, який повністю забезпечує себе енергією. Анатолій Бортнік використовує вітрогенератор, сонячні панелі та бензиновий двигун. Йому не страшні ракетні удари російських окупантів по енергетичних об’єктах.
Господар пояснив, чому вирішив оселитися подалі від людей та суєти, хоч і має житло у місті енергетиків.
– Родом я з маленького села Зелениця, звідси до нього 12 кілометрів. Уже понад 27 років працюю як підприємець, але, крім бізнесу, щось потрібно й душі. Давно надумав збудувати садибу. У своєму житті керуюся простим принципом: мрія, дія і доля. Вже минуло 11 літ, як купив цей занедбаний хутір. Тут була одна старенька хатина, в ній колись жила бабуся. А все навколо заросло корчами. Роботи було дуже багато, поки все розчистили та прибрали. Звели сучасний будинок та посадили сад, а згодом уже змурували паркан, – розповідає власник. – Я вважаю, що Україна відродиться тільки завдяки тим самодостатнім господарям, яких совєти колись презирливо іменували куркулями, а тепер вони називаються середнім класом. Коли в нас буде багато таких економічно незалежних від влади родин, тоді ми станемо цивілізованою державою. Перевірена часом хутірська система, але з використанням сучасних технологій.
За словами Анатолія Бортніка, коли поселився в лісі, то головною проблемою стала відсутність стабільної електричної напруги. Від села Довговоля до хутора колись була проведена лінія. Вона вже стара, й потужності не вистачало навіть на те, щоби закипіла вода у чайнику. Коли господар зрозумів, що від енергетиків нічого не доб’ється, став шукати альтернативні варіанти. Підприємець знайшов у Києві фірму, яка встановлює вітрогенератори. Звідти приїхали вивчати силу вітру на місцевості. А в Анатолія Бортніка є стара карта. Як пояснює господар, на хуторі до Другої світової війни було поселення поляків та німців і вони мали вітряк, яким мололи зерно на борошно. Так що це місце давно освоєне людьми й цілком придатне, щоб вітер зміг рухати лопаті генератора. Столичні фахівці змонтували обладнання, встановили щоглу 14 метрів. Хоча стверджують, що оптимальна ефективна висота має сягати 21 метра.
– Чимало було клопоту, поки налагодили апаратуру, – продовжує екскурсію Анатолій Андрійович і показує вітряк. – У нас не так просто знайти кваліфікованого майстра, який би правильно запустив усю систему, «нафаршировану» електронікою. Київські спеціалісти поїхали, і я став шукати інших. У мене працював хлопчина зі Звягеля й налаштував цей генератор. Згодом у Луцьку з’явилася фірма «Вінд енерджі», яка займається вітровою енергетикою. Я звернувся до них по консультацію. Вони все перевірили й з’ясували: щоб усе нормально працювало, не вистачало однієї запчастини. Тепер не можу натішитися.
За словами господаря, потужність вітрогенератора – 5 кіловат на годину і стільки ж енергії виробляють сонячні панелі. На курнику в нього змонтовано 21 модуль китайського виробництва. Якщо немає ні сонця, ні вітру, то автоматично вмикається бензиновий двигун – і все працює цілодобово. Є у нього й акумулятори, які накопичують зайву енергію, а коли треба, то вона використовується. Вже минуло дев’ять років, як хутір пана Бортніка став енергетично незалежним. Господар показує cучасний пелетний котел, яким у холодний період опалює житло. Двічі на тиждень завантажує гранулами, а комп’ютер сам визначає необхідну дозу та регулює температуру в будинку.
Кость ГАРБАРЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!